Робимо все можливе, аби смертоносний “нічний гість” не досяг цілі й впав десь у полі: конотопський захисник про оборону неба

14 червня 2025 р. 14:01

14 червня 2025 р. 14:01

Анатолій на псевдо “Таліб” у 2021 році полишив роботу у  славному місті Конотоп та, після підписання контракту, потрапив до 58-ї мотопіхотної бригади. З тієї пори жодного разу не змінював яскравого шеврона виговця на будь-який інший, розповіли у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського.

Разом із бригадою як оператор переносного зенітно-ракетного комплексу пройшов найгарячіші точки війни. Вміє вправно користуватися всіма наявними засобами ураження летючих цілей. На його рахунку чотири збиті ворожих літака, два “Шахеди”. І це тільки підтверджені “трофеї”, а насправді їх значно більше. Одного разу “Таліб” вполював навіть сучасний російський вертоліт Ка-52, – воїн відстрелив “Алігатору” хвіст, але, на жаль, москальському хижаку, хоча і сильно пошкодженому, але вдалося втекти.

– На Донбасі, де ворог активно застосовував авіацію, ми виконували дуже важливу роботу, – згадує Анатолій. – Не дивно, що ворог активно відстежував групи ПЗРК і намагався нас знищити. Не жаліли на нас навіть КАБів. Бувало таке, що бомби падали на відстані приблизно 50 метрів. В Бахмуті, коли ми сиділи на місцевому водоканалі, – там була дуже зручна позиція для полювання на ворожі літаки, – розвідка перехопила розмови ворога, в яких обговорювалося знищення нашої групи. Заради цього тоді виїхав танк, який намагався “розібрати” будівлю, де ми ховалися. Потім впродовж сорока хвилин нас “крили” 120-мм мінометом. Словом, було весело.

На теперішній час “Таліб” дещо змінив спеціалізацію. Зараз його головна ціль – “Шахеди”, які летять на мирні українські міста. Особисто Анатолій зі своєю групою тримає свій сектор неба на підступах до Харкова. Його зброя – кулемет, хоча екіпаж пікапа, на якому він встановлений, обов’язково має при собі старий добрий “Стінгер”. Ні, не проти російських літаків, – вони так далеко залітати бояться вже давно. “Стінгер” хлопці возять на випадок, якщо повз них буде летіти ракета.

– Для нас ціль – все, що має двигун внутрішнього згорання і залишає тепловий слід, – пояснює Анатолій. – Тобто, наприклад, крилату ракету, якщо вона проходитиме повз нас, ми цілком здатні вразити. Можна, звичайно, за допомогою “Стінгера” намагатися збити й “Шахед”, але це дуже важко, адже ціль занадто маленька. А от кулемет – те що треба: він дозволяє досягнути купчастості при стрільбі. Максимальна висота, на якій ми працювали по дронах – приблизно два з половиною кілометри. Зараз з’явилися “Шахеди” з реактивним двигуном, які здатні підійматися значно вище. До того ж ворог постійно змінює тактику використання “Шахедів”, намагаючись обійти нашу протиповітряну оборону. Останній “тренд” – запуск дронів хвилями. Наприклад, спершу виходить партія з п’яти машин, потім один за одним вилітають ще п’ять. Іноді вони одразу йдуть групою, іноді спочатку розходяться, аби розосередити нашу увагу, а згодом збираються в одній точці й рухаються разом. Зазвичай атаки відбуваються вночі, але для нас це не є перешкодою: на кулеметі встановлено прилад нічного бачення, в який “Шахед” добре видно. Звичайно, влучити в дрібну ціль, яка швидко рухаються на великій відстані, вдається не завжди, але ми завжди прикладаємо до цього всіх зусиль. Адже розуміємо свою відповідальність перед людьми, які в цей час сплять у своїх домівках. Словом, робимо все можливе, аби смертоносний “нічний гість” не досяг цілі й впав десь у полі.

Сумські