На Роменщині попрощалися із 23-річним захисником Валентином Євдокимовим

15 червня 2025 р. 17:25

15 червня 2025 р. 17:25

Прощання відбулося на Алеї Слави, де зібралися рідні, близькі, побратими, військові, керівництво громад, священнослужителі та всі небайдужі мешканці. Кожен на колінах віддав останню шану Герою. Під звуки військового оркестру та мелодію «Плине кача» майоріли синьо-жовті прапори.

«Сьогодні Роменська громада разом із Андріяшівською громадою в жалобі. Валентин Миколайович ЄВДОКИМОВ — символ незламності молодого покоління українців, яке стало стіною між нами й ворогом. Висловлюю щирі співчуття родині Валентина. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті, в історії України, в серці кожного українця. Вічна пам’ять, безмежна вдячніcть та шана Воїну!» — висловив щирі слова скорботи міський голова Олег СТОГНІЙ.

Валентин народився 10 вересня 2001 року в селі Гудими Роменського району. У 2002 році його родина переїхала до села Андріяшівка, де й промайнуло його дитинство. Змалку Валентин був щирим, доброзичливим і цілеспрямованим. Його щирість, доброта й чуйність залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.

З дитячих років він був залучений до спорту: займався в дитячо-юнацькій спортивній школі м. Ромни, де здобув численні грамоти та нагороди. Навчався у Броварському вищому училищі фізичної культури, був нагороджений грамотою Київської обласної державної адміністрації управління молоді та спорту, а також дипломом як кращого спортсмена школи. Був активним учасником місцевої футбольної команди, з якою представляв Андріяшівку на районних і обласних турнірах. Участь в обласних спартакіадах із легкої атлетики приносила його команді численні перемоги.

Паралельно Валентин розвивався творчо — навчався у музичній школі в селі Бобрик, писав власні вірші та пісні. Планував записати свій музичний альбом про війну, службу і життя. Мріяв передати через пісні те, що бачив і відчував. На жаль, ця мрія залишилася нереалізованою…

У 2018 році Валентин закінчив Андріяшівську загальноосвітню школу. Після цього вступив до Київського національного університету фізичної культури і спорту, згодом перевівся до Сумського національного аграрного університету на спеціальність «Лісове господарство». Працював апаратником оброблення зерна в Андріяшівській дільниці ТОВ «Кононівський елеватор».

У 2020 році був призваний на строкову військову службу, де на початку служби був прийнятий на посаду артиста. Брав участь у всіх офіційних заходах за участю Президента України, представляючи військову честь та культурну гідність держави.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин уклав контракт із Збройними Силами України. Спочатку служив навідником, а згодом був переведений на посаду стрільця. Служив у 1-му відділенні 3-го взводу почесної варти окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Валентин воював у найгарячіших точках — Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Київщина, Дніпропетровщина, Донеччина. Його мужність, відданість побратимам і любов до України були безмежними. Він завжди був поруч у найскладніші моменти, ніколи не залишав своїх, завжди діяв із честю та гідністю.

За свої бойові заслуги був нагороджений: почесною медаллю «Ветеран війни», медаллю «Захиснику України», медаллю «За оборону України», медаллю «За сумлінну службу», Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ.

9 червня 2025 року сталася непоправна трагедія… Стрілець 1 відділення 3 взводу почесної варти окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького старший солдат Валентин ЄВДОКИМОВ помер.

Захиснику було лише 23…

У загиблого Героя залишилися мати, брат, дружина, рідні та друзі…

Наш Герой пішов у вічність, але його подвиг завжди житиме в серцях майбутніх поколінь…

Вічна пам’ять та шана Воїну – Валентину Миколайовичу ЄВДОКИМОВУ!

Сумські