вологість:
тиск:
вітер:
Сумська міська галерея запрошує оглянути експозиції
Дві виставки експонуються у Сумській міській галереї. Вони різнопланові за змістом і матеріальним наповненням, але є в них дещо спільне. За великим рахунком вони – про вічний потяг людини до правди і краси. На глибинному рівні це дуже близькі терміни, бо правда не може бути некрасивою, лише подекуди – неприємною. А краса – вона правдива завжди.
Виставка «Друковані фортеці прикордоння» присвячена журналістиці. Точніше – газетам, які донедавна були найбільш популярними й поширеними носіями журналістського слова. Тоді вони були чи не єдиним джерелом актуальних новин, слугували для людей засобом зв’язку із великим світом. У річищі політичних, соціальних та технологічних змін газетам також доводилось мінятись, але на Сумщині й понині існують «Путивльські відомості», «Вісті Роменщини», «Білопільщина», «Перемога», «Глухівщина», «Голос Посулля», «Життя Лебединщини». Деякі з них мають 100-річну історію. Назви та формати змінювалися разом із державами, у яких вони виходили. У редакціях працювали покоління журналістів, знаних далеко за межами України. Усі діючи видання тепер живуть в умовах воєнного стану.
Редакції «Перемоги» (Краснопілля) та «Білопільщини» пережили евакуацію. Архів «Перемоги» було вивезено з Краснопілля у квітні 2025-го. Головред Олександр МОЦНИЙ нині захищає країну в лавах ЗСУ, а дві колеги продовжують видавати газету.
На виставці представлено частину архіву газети “Білопільщина”, а також спецвипуск “Спільнопілля”, випущений спільно двома редакціями для шести прикордонних громад. Виставка про історію газет на Сумщині, а також про їх роль у житті сучасному. Друковані медіа — це не лише хроніки, це літописці та активні учасники історії.
Друга виставка – мистецька. Її назва – «Палітра часу, або Хроніки творчості».Це виставка робіт випускників Сумського фахового коледжу мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського. В експозиції роботи чотирнадцяти авторів, виконані в різних техніках: Головне, що відзначали відвідувачі виставки – чисте, незатьмарене “чорним негативом” бачення світу.
Додамо ще: самостійність, художня самодостатність. Ще одне: художники знають і про те, яким цей світ є, і яким вони хочуть його бачити. Можна з огляду на це порівняти такі роботи з виставки: “Хай буде сад і дерево крислате” Ірини Браги, скульптурну композицію Софії Одненко “Щедрий вечір” і “Імена, що живуть” Ірини Левашової. Тут власні мрії, захоплення вічною традицією і неласкава реальність – люди, митці, які загинули на війні, ось нещодавно.
