«Українська освітня фундація» - люди, які вселяють віру, що разом ми подолаємо будь-яку біду

16 червня 2025 р. 22:27

16 червня 2025 р. 22:27

Війна забирає не лише спокій, здоров’я і життя мирних мешканців, а й радість дитинства у маленьких громадян нашої Держави. Щоденні тривоги, гул Шахедів, звуки вибухів, руйнування, поранення – в таких небезпечних реаліях нині доводиться жити дітям Сумщини. І наше завдання, як дорослих, будь-що вберегти їх від важкого сьогодення і хоча б на деякий час подарувати їм відчуття мирного, спокійного життя. Життя без війни…

Волонтер благодійного фонду «Сумщина незламний форпост», провідний спеціаліст Агенції промоції «Суми» Ольга Вовк розповіла про червневі заходи для дітей Сумщини, що відбулися в Сумах та Білій Церкві, та про своїх колег-волонтерів із благодійного фонду «Українська освітня фундація» - людей із великими серцями, які не лише рятують малечу від війни, а й допомагають українській армії та цивільним жителям.

Як розповідає пані Ольга, у складі міцної команди благодійного фонду «Українська освітня фундація» працюють волонтери не лише з Київщини, а й жителі тих регіонів, які пережили жахіття війни і не з чуток знають, що таке біда – з Покровська, Херсону та інших регіонів. Фонд опікується дітьми військових та полонених, дітьми, яких вивезли з окупованих територій і зони бойових дій, та дітками з інших категорій вразливості.

Ми маємо пам’ятати дітей, життя яких обірвала війна

- До першого червня в Білій Церкві вони провели акцію в пам’ять про українських дітей, яких вбила росія: виготовили 630 сердечок, що символізували дитячі життя, обірвані війною, і виставили їх біля адміністрації Білої Церкви, - розповідає пані Ольга.

Агенція промоції «Суми», де працює Ольга Вовк, також долучилася до проведення акцій. Разом із благодійним фондом «Українська освітня фундація», громадською організацією «Кордон Єдності», шкільним волонтерським загоном «Палаючі серця», благодійним фондом «Сумщина незламний форпост», закладами освіти та культури, вшанували пам'ять загиблих дітей акціями пам'яті та заходами в нашому обласному центрі.

- Дуже цікавою для дітей-ВПО та місцевих учнів була екскурсія до Сумської кінної дитячо-юнацької спортивної школи. Там, у рамках акції «Діти України - за мир», діти й дорослі залишили на прапорі відбитки своїх долонь, як символ прагнення до перемоги та захисту дітей. А у приміщенні Сумської міської галереї ми провели дитячий майстер-клас із малювання. Також на вулицях нашого незламного міста, в закладах та установах, ми розповсюджували листівки та буклети «Діти мають право на безпеку», щоб привернути увагу до нагальних потреб дітей в умовах війни.

Фото: З особистого архіву Ольги Вовк

На мою думку, 1 червня в Україні має стати днем пам'яті про тих дітей, чий сміх ми більше ніколи не почуємо... – говорить Ольга Вовк.

«Будь ласка, заберіть звідси наших дітей»

З представниками фонду, зокрема з волонтеркою Тетяною Люлькою, Ольга Вовк познайомилися випадково і, на жаль, за важких обставин – після страшного обстрілу центру Сум 13 квітня, коли загинуло 34 жителів Сумщини, двоє з яких – діти.

- Поговорили телефоном, Таня запитала, чим їхній фонд може допомогти. «Будь ласка, заберіть звідси наших дітей», - відповіла їй. І незабаром 20 діток із Сум із найбільш незахищених категорій, разом із батьками, виїхали до Білої Церкви. Зараз вони – у безпеці. «Українська освітня фундація» орендувала будинок для нашої малечі та повністю взяла на себе їхнє утримання і харчування.

Мені пощастило вивезти до Білої Церкви і свою донечку. Загалом, діти волонтерів не підпадають під якісь категорії вразливості, але ж принципи нашої роботи дуже складні. Постійний рух, зустрічі, відрядження, збори… І коли розумієш, що за час твоєї відсутності по декілька разів на добу в Сумах лунає тривога, летять ракети, Шахеди і вже РСЗВ, а твоя дитина вдома сама – серце рветься на шматки.

Тепер, коли моя донечка в безпеці, я спокійна і можу повністю концентруватися на своїй роботі. Ось так вийшло: волонтери допомогли волонтерам.

Мій старший син – військовий льотчик, доньці – лише 13. І я дуже переживала за її безпеку. Особливо після того страшного обстрілу Сум 13 квітня. Тоді, разом із іншими людьми, загинула вчителька моєї доньки, дуже постраждала моя подруга. З автобуса, в якому вона їхала на момент влучання, її рятував власний син – витягнув маму через вікно. За її життя боролися лікарі...

До речі, один із хлопців, який зараз перебуває в Білій Церкві, був поранений саме там, на Петропавлівській. Даня отримав поранення, бо після першого прильоту побіг надавати допомогу постраждалим, адже сам із собою турнікет. До речі, його мама – засновниця і волонтер фонду «Сумщина незламний форпост».

На сороковини з дня трагедії, об'єднавши зусилля, небайдужі містяни, волонтери БФ «Сумщина незламний форпост», ГО «Кордон Єдності» та працівники СумДУ висадили на місці влучання і масової загибелі саджанці троянд, які нам передали з Одеси. Тепер у нашому місті є алея троянд, на знак вшанування пам'яті жертв російського терору, - розповідає пані Ольга.

Неймовірні люди

Як говорить жінка, БФ «Українська освітня фундація» також реалізовує проєкт під назвою «Дім». Під опікою фонду зараз перебувають діти, у яких під час війни загинули батьки, а їхні бабусі та дідусі похилого віку стали опікунами. Фонд винаймає для них житло і паралельно будує в Білій Церкві Центр допомоги дітям та стареньким - місце, де можуть жити такі родини. По завершенні будівництва діти зі своїми опікунами зможуть у нього заселитися.

В такій ситуації опинилася і 12-річна дівчинка з бабусею, і хлопчик, якого доглядає дідусь. Як дізналися з розповіді Ольги Вовк, через бюрократичні моменти, дідусеві ніяк не вдавалося оформити опікунство над онуком-сиротою. Тож представниця фонду Тетяна Люлька допомогла йому отримати офіційні документи. Дідуся, втомленого від війни та безвиході, підлікували, дали справжню надію на життя поруч із онуком. Чоловік ніби помолодшав на очах і тепер допомагає у роботі фонду.

- «Українська освітня фундація» - просто неймовірні люди! Сама собі дивуюсь, що раніше не знала про цих благодійників. Можливо тому, що нам просто нема часу шукати одне одного… Як говорить мій чоловік: нагорода знайшла героя. Ти, мовляв, завжди всім допомагала ось так і вийшло, що хтось прихистив нашу дитину.

Ольга Вовк і Тетяна Люлька Фото: З особистого архіву Ольги Вовк

Хоча, звісно, у нас трохи різні напрямки роботи. Наша організація загалом займається волонтерством для військових. Співпрацюємо з Рівним, із Дніпром, із Гайвороном, Житомиром та іншими містами. З початком Курської операції з багатьма познайомилися по телефону, а тепер їздимо одне до одного, підтримуємо зв’язок, співпрацюємо.

"У нас немає часу скаржитись, як нам важко"...

- Як волонтер, хочу сказати, що ми зазвичай знецінюємо свою працю. У нас немає часу скаржитись, як нам важко, чи плакати комусь у плече. Допомогли, поїхали далі, забули. Та коли я приходжу в штаб до Тетяни і її колектив ділиться з нами ліками на наш Сумський напрямок і гуманітарними пакуночками для нас, волонтерів – це просто хвиля емоцій, до сліз…

Було так щемливо, коли фактично ще не знаючи мене особисто, а лише по телефону, Тетяна передавала гуманітарні пакунки на Сумщину. І зараз завжди цікавиться, переживає і довіряє. «Оля, розподіли на свій розсуд, адже ти розумієш, кому наша підтримка потрібна найбільше», - говорить мені.

Тож я щиро дякую «Українській освітній фундації» за те, що вони піклуються про наших дітей і підтримують військових: збирають донати, пакунки з гуманітарною допомогою, їздять на Донецький напрямок, евакуюють родини з дітьми… Хочу, аби про цю команду знали якомога більше людей! Такі люди надихають, вселяють віру і впевненість, що разом ми подолаємо будь-яку біду, - говорить Ольга Вовк.

Сумські