Між життям і смертю – секунди. Як бійці Третього Легіону на ходу завалили FPV-дрон

17 червня 2025 р. 16:18

17 червня 2025 р. 16:18

Усе розгортається блискавично. Пікап мчить польовою дорогою, здіймаючи хмари пилу. У кузові — бійці Третього інтернаціонального легіону оборони України. Стомлені, але сконцентровані. І раптом у небі — “ждун” — FPV-дрон ворога, який чатував на повороті. Починається безжальна погоня.

Їх шестеро. Серед них поранені — у відкритому кузові, на швидкості, посеред поля, де уже не сховатися. І на хвості — “пташка”, запрограмована на смерть. Якщо влучить — не залишиться нікого. Пронизливе дзижчання — металеве, як присмак крові — все ближче.

Хтось інший — застиг би в паралічі страху. Але не ці хлопці. Пікап жбурляє на вибоїнах, але вони не відводять погляд. Прицілюються. І — вогонь! Вогонь! Вогонь!

Війна вчить жити миттю. І в цих секундах — або ти, або тебе. Те, що сталося з цими хлопцями, могло би бути сценою із бойовика. Та це — не кіно. Це справжній фронт російсько-української війни.

Ми поспілкувалися з Bacardi та Wrigley — двома з шести легіонерів, які брали участь у тому запеклому бою. Ось як вони описали те, що бачили власними очима, — без прикрас і фільтрів.

- Як саме ви відреагували, коли вперше помітили, що за вами летить дрон? Як швидко вдалося зорієнтуватися і почати діяти? Була чітка стратегія, чи ви діяли інтуїтивно?

Bacardi: Ми постійно стежили за небом. Тут не почуваєшся в безпеці, поки не дістанешся до бази. І вдалині, приблизно за 500 – 600 метрів, ми розпізнали FPV-дрон. Коли зрозуміли, що він також помітив нас, я, як командир групи, віддав наказ відкрити вогонь. Нас було шестеро, і всі ми почали прицільну стрільбу.

Збити дрон надзвичайно складно. Можу сказати, що зробив 20–25 пострілів із магазину на 30 набоїв. Якби я був тоді сам — можливо, зараз би із вами уже не розмовляв. Але завдяки команді із професійних бійців із досвідом, який вони отримали ще до України, нам вдалося влучити в один із гвинтів. Він втратив керованість і пікірував у лісосмугу поряд із дорогою.

Wrigley: Коли нас переслідував дрон, я вже був поранений — мав струс мозку та підозру на пневмоторакс. Коли ми сіли в кузов пікапа, я попередив усіх, що поворот – це небезпечна ділянка, тому що там нам доведеться зменшити швидкість. У тій місцевості я весь день чув FPV-дрони, тож знав, що вони там є, але не знав, де саме.

Коли ми дісталися до повороту, я помітив дрон, що чатував у полі. Він спустився, приземлився і просто сидів, чекаючи, поки ми доїдемо до цього повороту. Щойно ми під’їхали — активувався і почав нас переслідувати. Тільки-но ми його помітили — одразу відкрили вогонь.

- Влучити в FPV-дрон на повній швидкості — майже фантастика. Дрон летить низько, маневрує, змінює траєкторію щосекунди. І все ж — ви його збили. Які прийоми стрільби ви використовували, щоб влучити в таку небезпечну ціль?

Bacardi: Пам’ятаю, що тримав дрон у прицілі, навів червону точку, але стріляв трохи вище. Бо розумів, що через рух машини треба цілитись із випередженням. І бив короткими чергами по 2–3 постріли. Це одна з технік. Але все одно має трохи пощастити. Враховуючи, що дрон був за 5–6 метрів від нас, якби я поцілив у гранату, яку він ніс, то нас зачепило б уламками.

Також можна спробувати стріляти чергою. Зробити круговий або висхідний рух, щоб одна з куль влучила у дрон. Але проблема в тому, що через адреналін можна за 2–3 секунди відстріляти весь магазин і залишитись без набоїв.

Wrigley: Якщо хтось хоче отримати пораду, я б рекомендував стріляти з випередженням. Потрібно цілитись попереду траєкторії руху дрона на 2–3 метри — залежно від його швидкості. Не варто стріляти прямо в нього.

Той дрон був з оптоволоконним керуванням — він трохи повільніший, ніж дрони без оптоволокна. Глушилки на такі FPV не діють, тому їх потрібно вміти збивати вручну. Також рекомендую використовувати дробовики.

- Що саме ви відчували в той момент, коли дрон летів прямо на вас? Що було всередині: страх, адреналін, холодний розрахунок чи щось інше?

Bacardi: Ми бачили багато відео, як FPV-дрони знищують транспорт, тому особисто я в той момент був упевнений, що загину. Але наче за рефлексом — ми всі автоматично почали стріляти, намагаючись його збити.

Щойно стикаєшся з дроном або безпосередньо з ворогом — адреналін бере гору, і відчувати страх — це нормально. Але потрібно намагатися зберігати ясність розуму і не допускати думки, що помреш. Бо зазвичай найбільше інцидентів трапляється саме, коли хлопці без великого військового досвіду вперше тримають бойовий контакт — і одразу вважають, що загинуть.

Wrigley: На мою думку, потрібно залишатися спокійним. Тому що на кону не лише твоє життя, а й життя всіх побратимів поруч із тобою. Я не кажу, що це не страшно — страшно. Але ти маєш зберігати спокій, щоб помічати й інші загрози. Бо нас міг атакувати не один дрон, а три. На щастя, того разу був лише один.

Це відео — не просто хроніка бою. Це метафора всієї боротьби України та легіонерів вільного світу в лавах її Збройних Сил. Там, де немає права на помилку. Де виживає той, хто не здається навіть у найтемнішу мить. Де кожен боєць — не просто солдат, а людина, здатна на надлюдське.

Більше про Інтернаціональний легіон оборони України можна дізнатися за посиланням .

• Текст: Дмитро Толкачов
• Спілкувався: Володимир Патола
• Монтаж: Олександр Лось
• Бойова камера: учасники подій, військовослужбовці 3 Інтернаціоналного легіону оборони України.

Сумські