Як поліцейські Середино-Буди тримають оборону та рятують життя під обстрілами

18 червня 2025 р. 19:03

18 червня 2025 р. 19:03

У прикордонній Середино-Будській громаді на Сумщині, яка щодня потерпає від ворожих обстрілів, свою нелегку, але надзвичайно важливу роботу виконують поліцейські офіцери громади. Вони не просто "на роботі" – вони є обличчям правопорядку, надії та підтримки для тих, хто попри постійну небезпеку залишився у своїх домівках. 18 червня, у День дільничних офіцерів поліції, ШосткаNews.City розпитала у правоохоронців про щоденні виклики та особливості служби під ворожим прицілом.

Служба на передовій

У колись 8-тисячному містечку Шосткинського району залишилося лише троє дільничних офіцерів поліції. Їхня присутність у прикордонній громаді, яку ворог щодня стирає з лиця землі, є надзвичайно важливою. Вони не лише підтримують порядок, а й є психологічною опорою для місцевого населення.

З 2014 року капітан поліції Максим Бордачов забезпечує правопорядок у багатостраждальній громаді. З початком повномасштабного вторгнення його служба кардинально змінилася, і перед правоохоронцем постали нові виклики.

Старший дільничний офіцер поліції, капітан поліції Максим Бордачов розповідає, що Середино-Будська міська громада входить до п'ятикілометрової зони та постійно страждає від обстрілів з боку Російської Федерації. «За весь час війни безпосередньо мною та за моєї участі була надана медична допомога десяти постраждалим особам, які зазнали поранень різного ступеня важкості від обстрілів» , — ділиться правоохоронець.

Максим Бордачов врятував 62-річного мешканця громади, який отримав осколкове поранення за 200 метрів від російського кордону. Правоохоронець наклав турнікет і доправив потерпілого до лікарні.

Старший дільничний офіцер поліції, капітан поліції Денис Томашевич говорить, що з війною їхня служба зазнала глобальних змін:

«Коли почалася війна, не було жодних інструкцій. Ми вчились працювати по-новому, вчились поводитися в тих чи інших ситуаціях. В першу чергу турбувались за життя та здоров’я населення і за своє теж, бо бувало багато випадків, коли ми потрапляли під обстріли».

Його колега, майор поліції Віктор Московко пояснює, що найважче у службі нині: «Нас постійно контролюють дрони, навіть вночі, постійні обстріли та пожежі. Буває, що за ніч згорає до 5-6 будинків».

Ризикуючи життям заради інших

Поліцейські завжди приходять на допомогу: вони рятують будинки, майно, а за потреби – і оселі сусідів. На жаль, під час виконання своїх обов'язків правоохоронці нерідко потрапляють під удари FPV-дронів та отримують контузії.

Денис Томашевич згадує, як взимку вони з колегами помітили розвідувальний безпілотник. Поліцейські швидко сховали службову автівку під деревами, усвідомлюючи, що за розвідником може слідувати бойовий дрон. Так і сталося: чоловіки встигли сховатися у під'їзді, коли дрон поцілив у квартиру будинку. Помешкання загорілося, і правоохоронці одразу кинулися гасити пожежу. На щастя, господарів на той час вдома не було.

Усі троє правоохоронців отримали контузії від термобаричного боєприпасу, після чого три тижні перебували на стаціонарному лікуванні у Сумах.

Вони можуть стати мішенню ворога будь-якої миті, коли реагують на повідомлення про руйнування, надають першу допомогу постраждалим і допомагають тим, хто втратив усе.

Дільничні офіцери тепер виконують місію рятувальників і соціальних працівників.

Максим Бордачов зазначає: «Ця цифра постійно змінюється. Деякі люди приїжджають, деякі виїжджають. У місті не залишилося дітей. Переважно тут живуть люди похилого віку, які потребують більше уваги, адже їхні родичі виїхали за межі п'ятикілометрової зони. Тому нам навіть доводиться допомагати декому по господарству».

Коли люди не витримують постійних обстрілів і вирішують залишити рідний дім, за допомогою в евакуації звертаються до дільничних офіцерів поліції. Віктор Московко згадує, як евакуювали жінку, яка мешкала за 100 метрів від кордону, а в іншої жительки міста було сім собак, яких довелось евакуювати разом з господинею.

Покликання служити народу

Правоохоронці свідомо обирають залишатися поруч з тими, хто вирішив не евакуюватися, розуміючи, що саме зараз їхня допомога потрібна найбільше.

Максим Бордачов згадав один такий випадок, який нині викликає посмішку: «Взимку, близько 22:00, пролунав дзвінок від жінки, у якої почалися перейми. Оскільки таксі до нас не їздить, а по дорозі до лікарні були блокпости і скоро починалася комендантська година, вона попросила довезти її до Глухівської лікарні. Я взяв фельдшера, і ми поїхали. Через 10 хвилин після прибуття до пологового будинку жінка народила хлопчика».

Непохитна відданість. Чому поліцейські залишаються з громадою під обстрілами?

Незважаючи на постійні ризики, поліцейські офіцери не залишають своїх земляків, що перебувають під обстрілами. Їхня присутність у прифронтовій громаді є життєво важливою, адже вони не лише підтримують порядок, а й надають психологічну опору та відчуття безпеки.

Максим Бордачов наголошує: «Я прийшов служити людям, захищати їх, допомагати їм. У цей час ми як ніколи потрібні населенню. Вони бачать нас щодня і розуміють, що все буде добре. Ми надаємо їм підтримку навіть самою нашою присутністю в місті. Ми не покидаємо їх».

Віктор Московко підкреслює свою рішучість: «Ми залишаємось з людьми, ми їх не покинемо, будемо з ними до останнього».

Денис Томашевич додає: «Це наше покликання – служити народу, тим більше зараз, коли ми там потрібні. Тому що хто, якщо не ми?»

Сумські