У Тростянецькій громаді попрощалися з полеглим захисником України Вячеславом Ткаченком

19 червня 2025 р. 18:29

19 червня 2025 р. 18:29

Сьогодні уся Тростянецька громада схилила голову в жалобі – сотні людей зібралися, щоб провести в останню путь свого сина, 24-річного воїна, патріота, Героя України Вячеслава Олександровича Ткаченка. Люди стояли на дорозі живим коридором, проводжаючи Героя в останню земну дорогу. Сльоз не стримували ні літні, ні молоді, бо біль цієї втрати глибоко пронизав серця всіх, хто знав цього щирого, відданого, світлого молодого хлопця.

Вячеслав Ткаченко народився і виріс у рідному селі Білка. Закінчив Білківську школу у 2018 році, згодом здобув професію зварювальника у Сумах. Після строкової служби в армії не залишився осторонь – з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі в лавах Добровольчого формування «Тростянець-1». У 2024 році зробив свідомий вибір і підписав контракт із Збройними Силами України. Після укладення контракту служив оператором безпілотних авіаційних комплексів у 154-му окремому батальйоні територіальної оборони, що входить до складу 117-ої бригади ТрО.

Але попри війну, Вячеслав залишався життєрадісним, позитивним, мріяв про мирне, спокійне життя у рідному селі. Він хотів одружитися з коханою дівчиною, відремонтувати хату, жити щасливим життям на українській землі після перемоги. Але планам його не дано було здійснитися…Загинув наш Герой 16 червня на Сумщині під час ворожого авіаудару. Смерть хоробрих забрала ще одного вірного воїна, мужнього, безстрашного, патріотичного.

Серед побратимів Вячеслава пам’ятають як людину з великим серцем, готову прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Він був зразком для інших – відповідальний, надійний, відданий Україні до останнього подиху. Його героїзм був не лише в бойових діях, а й у щирому бажанні бачити Батьківщину вільною.

Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади, духовенства, працівники й учні школи, де навчався Вячеслав Ткаченко, та небайдужі мешканці громади. Люди вийшли на дорогу, утворивши живий коридор, з квітами в руках та зі сльозами на очах.

Зворушливі прощальні слова пролунали й від представника військової частини, де служив загиблий, майора Олександра Качура:

«Вячеслав прийшов служити до нашої частини, як тільки створили підрозділ безпілотних авіаційних комплексів. Він був сміливим, рішучим, відповідальним, але водночас життєрадісним та веселим. Він не вагаючись виконував найскладніші бойові завдання. Тепер він серед небесної варти, а над його могилою майорітиме наш прапор».

Слова болю за полеглого товариша та співчуття до близьких та рідних промовив заступник командира ДФТГ «Тростянець-1» Денис Бабич, який служив поруч з Вячеславом Ткаченком з 2022 року, з самого початку створення добровольчого формування.

Директор Білківської школи Людмила Маленко згадала свого колишнього учня з теплом і гордістю, а військові вшанували полеглого побратима трьома залпами та передали його матері Державний Прапор України — знак честі та пам’яті.

У загиблого Героя залишилися мама Світлана Григорівна, тато Олександр Миколайович та старша сестра Аліна. Важко знайти слова, щоб втамувати їхній біль, адже життя юнака лише починалося. Та він свідомо став на шлях Захисника, і цей вибір навіки закарбував його ім’я в історії України, повідомили в мерії Тростянця.

Сумські