Як лікарі з прикордонного Шалигиного надають допомогу пацієнтам

19 червня 2025 р. 19:24

19 червня 2025 р. 19:24

Медицина Новини Суспільство

Бронежилет і шолом замість звичного медичного одягу – лікарі з прикордонного Шалигиного на Сумщині надають допомогу пацієнтам, попри загрози постійних обстрілів. Після того, як російські військові знищили місцеву амбулаторію, медики евакуювалися до Глухова. Вони продовжують виїжджати в села, де залишилися люди, і щотижня приймають переселенців у новому тимчасовому кабінеті. Як працюють, лікують на фоні вибухів і підтримують людей, які втратили дім – у матеріалі Суспільного.

Бронежилет поверх білого халата й шолом. Захисне спорядження отримане від благодійників – це сьогодні частина медичної форми сімейного лікаря Шалигинської первинки Максима Якушенка. Він їде до пацієнтів в одне з сіл громади. Тричі на тиждень лікарі ведуть прийом у Сварковому, Соснівці та Черневому.

“Ми приїжджаємо на ФАП. Якщо є виклик, потребується лікар, якщо людина не може за станом здоров’я і за віком прийти на ФАП, то ми виїжджаємо додому, обстежуємо, залежно від того робимо кардіограми, сатурацію, тиск вимірюємо, якщо потрібно, навіть робимо ін’єкції”, – пояснює сімейний лікар Максим Якушенко.

Сам медик із Краснопільщини. У Шалигине разом із родиною він приїхав у 2019 році, аби працювати в місцевій амбулаторії. Згадує, до повномасштабної війни в селищі на день оглядав до п’ятнадцяти людей, а на виїздах у селах громади – до семи. За понад три роки бойових дій більшість населення виїхало, однак ті, хто лишаються, зараз часто звертаються за допомогою. Більшість пацієнтів, каже лікар, мають проблеми з тиском через стреси внаслідок обстрілів. Під звуки вибухів іноді доводиться працювати й медикам.

“Буквально вчора був виїзд у Соснівку, під час прийому були приходи десь на околиці села. Буває таке, що приїжджаєш на виклик у Шалигине і на сусідній вулиці був прильот. Так що все буває. В нас така робота. Ми не можемо залишити пацієнтів”, – пояснює медик.

На сьогодні з лікарями Шалигинської первинки пацієнти заключили близько 1700 декларацій. З кінця вересня 2024 року медики приймали переселенців у Глухові двічі на тиждень, щоразу повертаючись у Шалигине.

“До останнього ми там працювали, наскільки нам надавала ситуація безпекова, а також, коли не надавала ситуація, ми продовжували працювати, приймали людей. Робити там було важко. Психоемоційно було важко, і фізично інколи, але більше психоемоційно, тому що люди на прийом приходили, обстріли були. Ми і в укриття бігали, і коли в укриття ми не встигали, в коридорах ховалися”, – згадує директорка Шалигинської амбулаторії Аліна Чеберяко.

Наприкінці квітня кілька днів поспіль російські військові обстрілювали Шалигинську амбулаторію, врешті спаливши її вщент. Після лікарям довелося остаточно евакуюватися в Глухів, а сам шлях до Шалигиного зараз – небезпечний, говорять медики.

“Там багато уламків, багато вибухових снарядів, які не розірвані в тому числі тобто люди евакуювалися, підривалися на цих снарядах”, – каже Аліна Чеберяко.

У Глухові, маючи один кабінет, вони продовжують допомагати людям. Серед тих, хто сьогодні на огляді в пані Аліни – родина переселенців із Шалигиного, Таїсія та Петро Полятикіни. У квітні, розповідає подружжя, коли в селищі були масовані обстріли, вони евакуювалися до Глухова. Тут у пана Петра за тиждень після виїзду стався інсульт.

“Ну, ми жили три роки з таким. Можливо, далі жили, не взірвали мости. Ми так розсуждаємо. Вимушені люди їхали, стріляли, мости позривали і ми їхали. І через неділю сталося таке. Ночами не спали. Нервова система не витримала”, – говорить Таїсія Полятикіна.

Зараз чоловік на реабілітації. Повернутися до роботи він поки не може, тому продовжує лікарняний. У Глухові подружжя винаймає житло, допомагає дітям доглядати онука. Але, каже, Таїсія Полятикіна, чекають, коли повернуться до Шалигиного.

“Людям тут важче. Вдалі від дому, їм тут морально дуже важко адаптуватися. Ті, що по трішки молодшого віку, ті краще адаптуються. Старшого віку, вони тут можуть плакати, засмучуються у нас на прийомі. Треба трішки це підтримувати, і вона потрібна ця підтримка психологічна”, – говорить директорка Шалигинської амбулаторії.

Сумські