Як живе ферма, евакуйована з Миропілля на Сумщині

20 червня 2025 р. 15:56

20 червня 2025 р. 15:56

У березні 2025 року волонтери “Порятунок тварин Харків” вивезли понад 50 голів тварин із ферми у Миропіллі на прикордонні. Нині усі тварини розʼєднані й розселені в різних місцях. Власник господарства Андрій Євтушенко мешкає в Нижній Сироватці. Як склалося життя ферми — у матеріалі Суспільного.

“Найхитріший кінь в конюшні в нас. Не з поганого боку. Він хитрий, бо придумує, як зробити те, що він хоче. Зазвичай хоче поспілкуватися, погуляти. Ну такий він, дружній коник. Як захоче вийти – розв’язує вузли, відкриває запори”, – говорить власник фермерського господарства Андрій Євтушенко.

Андрій розповідає про кожного коня, поні й віслюка. Їхні характер, темперамент, поведінка у фокусі уваги чоловіка близько 20 років – із моменту, коли придбав першого коня в Миропіллі. З роками ферма розрослася, на ній оселилися вівці й поросята, птиця і коти з собаками – багато з них залишені людьми, дехто врятований.

“Це кобилка нашої знайомої, зараз вона в нас. Знайома її, як вона сказала, викупила, коли її везли на м’ясо, тепер вона живе з нами”, – пояснює чоловік.

Зараз коні живуть у Сумах, на кінно-спортивній базі. 19 березня все господарство Андрія та Олени Євтушенків евакуювали з Миропілля волонтери організації “Порятунок тварин Харків”, адже лишатися у двох з половиною кілометрах від кордону з Росією стало вкрай небезпечно: ферма постійно обстрілювалася російською армією, кілька тварин загинули, інші – були поранені. Волонтери їздили в Миропілля тричі, щоб забрати всіх тварин: до двадцяти коней, стільки ж корів, телят, свиней, овець, птицю.

“Стресово було. По-перше, у них був постійний стрес там, вони намагались кудись побігти. Добре, що в манежі була певна відстань, де можна побігати”, – говорить власник фермерського господарства.

Зараз, розповідає Андрій, та будівля в Миропіллі, де був манеж, обстріляна російськими військовими, у ній згоріла покрівля. Після евакуації з Миропілля коні спочатку тимчасово були в Осоївці, і в ті дні по селу прилетіли рекордні 11 КАБів. Зрештою тварини переїхали в Суми, їхній психологічний стан поступово стабілізувався. На території бази їх оселили безоплатно, говорить чоловік. Андрій допомагає тут по господарству, робить ремонт.

“Були складнощі в розташуванні, були проблеми з кормом, ми не привезли нічого. Поки перевозили з Осоївки решту коней, ми були там, а коні вже тут. Наші друзі-кінники міцно підтримали нас: Лена Гармаш, Оксана Щегло…”, – пояснює чоловік.

Андрій озвучує одну з головних проблем, яку зараз мають: “Найбільша складність, з якою ми стикаємось, – сіно. Їдять вони багато, а зараз з війною не купиш, не заготуєш. Вже двічі домовились, що нам поставлять сіно, і двічі зірвалося”.

Усі тварини з миропільської ферми тепер розʼєднані і розселені в різних місцях. У селі Ясени під Сумами живуть корови Євтушенків, у Стецьківці – вівці. Сама родина – Андрій та Олена — мешкають у Нижній Сироватці. З ними – понад 20 собак, десять котів і кілька кіз.

“Не стріляють. Одне слово: не стріляють, тому краще. Додому хочеться. Вдома краще, але стріляють. Дівчина знайома наша сказала, що це її знайомої будинок, і завдяки їй ми тут розташувалися”, – пояснює власник фермерського господарства.

Нові сусіди в Нижній Сироватці родину вимушених переселенців зустріли добре, ділиться Андрій.

“Намагаємося робити, що можемо, щоб дружити. Поки конфліктів не було. Притулок допомагає, волонтери допомагають, кормом наша живність забезпечена”, – пояснює чоловік.

Він тримає звʼязок із рідним селом. Говорить, частина його господарства там згоріла, частина стоїть – а значить, повертатися є куди, каже Андрій. Про це і мріє.

“Щоб усе наше господарство було знову в одному місці, бо розкиданість до 30 км – дуже важко, це накладає стільки проблем, бігаєш і все одно не встигаєш”, – говорить чоловік.

Сумські