“Нікуди не збираємся”. Як живуть мешканці прикордонного Білопілля

17 липня 2025 р. 23:01

17 липня 2025 р. 23:01

Мешканці Білопілля, які залишаються у місті, працюють, доглядають вулиці, піклуються про покинутих тварин. Як живуть за 7 кілометрів від російського кордону – дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Пані Олександра – переселенка, три роки тому з родиною виїхали з села Волфине, що на кордоні з Росією. Каже: хата там розбита, та й тут вже є пошкодження у садибі. Говорить: виїжджали і з Білопілля, але повернулися.

“Нікуди не збираємся, бо з чим, куди і як? Їдемо ото так, днів 3-5 побули і назад приїхали , все залишається вдома”, — говорить жінка.

Жінка розповідає про недавній обстріл: “На городі були, так над головами пролетів до того низько, що до землі попригиналися, думали, що зіб’є. Сусідка у помідорах теж була, так впала, каже, злякалася”.

Снаряд впав на сусідній вулиці, на городі, загорівся сарай. Рятувальники швидко загасили пожежу, тому будівлі поруч вціліли, розповів міський голова Юрій Зарко. Каже, власників садиби вдома не було. Подружжя пенсіонерів, яке тут мешкало, виїхало разом з господарством у травні, після того, як неподалік впав КАБ.

“Ми бачимо, що це нестандартна воронка, не від звичайного ФАБу, а десь приблизно півтора тони, тому що ми порівняли потім по уламках – товщина металу 7 сантиметрів, ми розуміємо і по діаметру, що це дуже потужна була бомба”, — розповів Юрій Зарко.

Тоді обійшлося без постраждалих, каже Юрій Зарко, на сьогодні майже всі люди звідси виїхали. Розповідає, що цей район особливо небезпечний, тут постійно літають різні види дронів.

“Шахеди постійно літають, і сьогодні, і зранку, і вчора ввечері, і вночі, тобто це постійне явище. Плюс дрони ФПВ, дрони на волокні, дрони без волокна, «молнії», їхні «ланцети», не кажучи про те, що розвідувальні дрони. Почали артилерією обстрілювати, по околицях міста вже дістають мінометним обстрілом, тому ситуація така напружена”, — додав міський голова.

Всі колишнього торгового центру зачинені. Єдина людина на весь поверх – представниця страхової компанії Олена Радченко. Жінка розповідає: евакуювалася ще минулого року, але у Білопілля приїздить на роботу.

“Тут у мене лишився батько, мама померла, батько, так я приїжджаю і в нього ночую. А так у Сумах в основному, тоже гучно, так якраз попали, що по СНАУ прильоти, ми там були недалеко”, — поділилася Олена.

Пані Олена згадує, яким був торговельний центр до повномасштабної війни:

“Все було зайнято. Тут дитяча одежа, чоловіча. Також навпроти, ось тут вікна в нас були. Потім там Книголюб був. Ну, все. Тут щоб комнату винайняти – було дуже тяжко. Перукарня в нас працювала, масаж. Все було зайнято. Ну, а тепер да, все побите, здание побите, тече. Оце як були сильні дощі, ви бачите, воно і зараз запах такий, воно все побите”

Жінка каже: іноді ще відчинений магазин запчастин. Туди якраз прийшов покупець.”Ось тут були запчастини на бензопилу. Закрито”, — каже Олексій.

Чоловік розповів, що знайти потрібні запчастини у Білопіллі можна, хоча іноді не одразу. Різноманіття товарів немає, але все необхідне в місто привозять, говорить міський голова:

“Не всі сюди можуть постачальники заїжджати, завозити товар, як правило, це роблять самі власники магазинів. З великих мережевих магазинів в нас є тільки «Веселка», дякуючи власнику, що тримає цей магазин. І маленькі. Але умовно, один з десяти тих, що були раніше, зараз працюють”.

Юрій Зарко розповідає, що іноді громада отримує гуманітарну допомогу, але її треба ще знайти, пропозицій надати таку допомогу майже не надходить. Благодійники, як і постачальники, в місто приїздять нечасто через небезпеку.

“Фонд привозить її в одне із сіл, потім там доводиться її розгружати, потім перегружати, перевозити, тому що безпекова ситуація і їхня служба безпеки не дозволяє привозити безпосередньо у Білопілля через небезпеку. Навіть деяким фондам не дозволяють роздавати у більш безпечних селах. В них є межа 20-25 кілометрів, а в нас практично всі громада – це 20-кілометрова зона за виключенням одного-двох сел”, — розповів міський голова.

Міський голова каже, що у громаді на обробку прийнято більше двох тисяч заяв про пошкоджене або знищене майно, практично всі вони з прикордоння і частково з Білопілля. Але люди все одно тут живуть і працюють, відділ благоустрою міськради доглядає вулиці, вирощує квіти.

Також місцеві жителі дбають про безпритульних тварин. Пані Ольга щодня годує собак. Каже, іноді тварин вивозили волонтери, але все одно на вулицях Білопілля їх залишається багато.

“Я годую, це із села викинуті, це мабуть тут, по місцю. Багато-не багато – усюди, щоб волонтери може когось і вивезли, віддали, щоб приїхали, забрали в нас, тому що є такі цуценята до року”, — розповіла Ольга.

Сумські