Роменська громада попрощалася із захисником України Максимом Тертишником

22 липня 2025 р. 17:01

22 липня 2025 р. 17:01

Сьогодні мешканці Роменської громади прийшли на Алею Слави, щоб провести в останню земну дорогу Захисника. На церемонію прощання з траурними вінками, квітами та державною символікою прийшли рідні, знайомі, керівництво громади, духовенство, побратими, друзі, військовослужбовці та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.

Стоячи на колінах, зі сльозами на очах і глибоким сумом у серці, всі присутні віддали шану Захиснику України Максиму ТЕРТИШНИКУ, провівши його в останню путь з належними почестями.

Квіти й сльози покривали труну з тілом Воїна, а з фото, яку тримали військові, дивився мужній, хоробрий Захисник, що так мало встиг в житті, але вже став Героєм та поповнив небесне військо.

Наш Захисник Максим Віталійович ТЕРТИШНИК народився 10 березня 1989 року в місті Ромни. Навчався у Роменській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №4. Після закінчення 11 класів вступив до Роменського вищого професійного училища, де опанував робітничу професію муляра, штукатура, лицювальника-плиточника — і став справжнім майстром своєї справи.

Ще з юних років Максим був закоханий у працю. З 18 років працював на будівництві за кордоном, а згодом повернувся до України, оселився в Києві, де постійно мешкав і працював.

Тут він працював на будівельних об’єктах, розбудовував майбутнє. Колеги знали його як чесного, справедливого, порядного й дуже відповідального фахівця. Його руки вміли створювати затишок і красу, він умів усе: мурувати, класти плитку, шпаклювати.

Попри серйозність професії, Максим мав щире серце й тонку душу. Його поважали за доброту, щирість та внутрішню силу. Він був тим, хто завжди підтримає, допоможе, не кине в біді.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Максим був у Києві. Спробував започаткувати невеличкий бізнес разом із другом — лавку шаурми. Та навіть тоді не полишав улюблену справу, бо вмів і любив працювати руками.

У лютому 2025 року Максим отримав повістку. Його шлях як Воїна розпочався з навчання у Чернігові, тут він пройшов базову загальновійськову підготовку за професією "стрілець".

Після навчання Захисник потрапив до складу 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Мав позивний «Помазан».

Максим пройшов найгарячіші точки. Його перший наряд тривав без відпочинку десять днів — одразу після нього був відправлений на іншу позицію. Він мужньо тримав оборону країни на сході, де точилися запеклі бої.

Та, на жаль, доля відвела йому надто мало часу…

9 липня 2025 року, вірний військовій присязі, солдат Максим Віталійович ТЕРТИШНИК 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині внаслідок поранень, несумісних з життям.

Воїну навіки 36 років…

Герой назавжди залишиться люблячим братом, відданим другом та відважним Воїном...

Максим — це приклад мужності, відповідальності та глибокого патріотизму. Його шлях — це шлях людини, яка жила чесно, працювала з любов’ю, а загинула як Герой, повідомили в мерії Ромен.

Вічна пам’ять, шана і слава Герою – Максиму Віталійовичу ТЕРТИШНИКУ!

Сумські