Шосткинщина провела в останню путь двох захисників

12 серпня 2025 р. 18:22

12 серпня 2025 р. 18:22

Сьогодні, 12 серпня, Шосткинщина прощалась з земляками, захисниками України Олександром Панченком та Андрієм Дяковичем.

Олександр Панченко народився у багатодітній родині 5 жовтня 1989 року (с.Паліївка Сумської області). У мальовничому селі на Шосткинщині пройшло дитинство хлопчика, там він здобув середню освіту. Професію токаря отримав на базі Шосткинського центру професійно-технічної освіти (раніше – ПТУ-13).

Після проходження строкової армійської служби працював слюсарем-ремонтником у рідному селі, потім влаштувався у службу охорони одного з провідних підприємств нашого міста.

У 2015 році Олександр став на захист незалежності та цілісності України, півтора року воював в зоні АТО. Мав статус учасника бойових дій, користувався високим авторитетом серед керівництва та фронтових побратимів. Після демобілізації чоловік повернувся на посаду охоронника, з 2019 року працював у сфері торгівлі. Визначною подією у житті Олександра стала зустріч з коханою жінкою, Оксаною. Через кілька років пара побралася… Мріяли про довге, щасливе життя у мирі та злагоді. Все зруйнувала війна.

За три тижні до повномасштабного російського вторгнення, 1 лютого 2022 року, Олександр Іванович був призваний на службу в Нацгвардію. Пізніше боронив від ворога Сумщину, виїздив на інші «гарячі точки»… Про службу намагався не розповідати, щоб не додавати переживань рідним людям. На фронті виконував обов’язки помічника гранатометника стрілецького батальйону.

За словами рідних і друзів, він був «золотою» людиною – добрий, чесний, працьовитий, надійний. Намагався всі проблеми вирішувати мирно і допомагати іншим. Увагою та турботою оточував дружину, любив і піклувався про сина… Сумував за батьками, яких вже немає на цьому світі… Якось у розмові попросив поховати його у рідній Паліївці, поряд з мамою і татом.

8 серпня солдат Олександр Панченко трагічно загинув на Сумщині, отримавши несумісні з життям поранення внаслідок повітряного удару.

ДЯКОВИЧ АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ

Народився 1 листопада 1980 року у Шостці. 1 вересня 1987 року пішов навчатися до Шосткинської загальноосвітньої школи № 7.

За роки навчання Андрій знайшов друзів, подорослішав, отримав повну середню освіту. У 1999 році юнак вступив до Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. Через п’ять років закінчив навчання та отримав червоний диплом спеціаліста за напрямком «Філософія», пізніше – навчався в аспірантурі даного університету за цією ж спеціальністю.

З 28 липня 2009 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби. 31 травня 2018 року був звільнений з посади заступника начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Шосткинської виправної колонії № 66 у зв’язку зі скороченням штатів. Під час роботи був відзначений Почесними грамотами за сумлінне виконання службових обов’язків, пов’язнаних з реалізацією державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, професіоналізм та високі досягнення в службі і плідну працю.

З квітня 2019 року проходив військову службу у одній з військових частин. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Андрій Григорович без вагань став на захист рідної землі. Його військовий шлях був позначений відвагою, незламною волею та глибоким почуттям обов’язку. За час повномасштабної російської агресії побував у багатьох «гарячих» точках фронту, з листопада 2024-го по січень 2025-го воював під Торецьком Донецької області. Старшого сержанта Дяковича Андрія було нагороджено відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ», медаллю «10 РОКІВ СУМЛІННОЇ СЛУЖБИ» Національної Гвардії України та нагрудним знаком «ЗА ДОБЛЕСНУ СЛУЖБУ». У травні 2023 року отримав посвідчення «Учасник бойових дій».

Його знали як людину принципову, чесну та справедливу, з добрим серцем і готовністю підтримати кожного, хто потребував допомоги. Для матері, дружини та доньки Софії він був опорою та прикладом любові, турботи і безмежної відданості. Андрія Григоровича любили за тепле слово, готовність допомогти та щиру усмішку. У вільний час чоловік захоплювався футболом. Андрій залишив по собі світлу пам’ять і добрі справи, які ще довго житимуть у серцях тих, хто його знав. Його шлях – це приклад гідності, мужності та любові до життя.

9 серпня 2025 року, виконуючи свій обов’язок перед українським народом, пішов у вічність Дякович Андрій Григорович – старший сержант Нацгвардії України, контролер стрілецького батальйону…Його життя стало прикладом справжнього патріотизму та людської гідності. До останнього подиху він залишався вірним присязі, своїм побратимам та рідній землі.

shostka.info

Сумські