Світла пам’ять Станіславу Володимировичу Кириченку

25 серпня 2025 р. 22:42

25 серпня 2025 р. 22:42

З глибоким сумом громада села Нові Вирки і всієї Білопільщинии сповіщає про велику втрату – відійшов у засвіти наш земляк, мудрий керівник і добра людина, Станіслав Володимирович Кириченко.

Його земний шлях завершився у Сумах, але серце й душа назавжди залишилися тут, у рідних Нових Вирках. Для нього кожна стежина, кожне дерево, кожен куточок були рідними, а для кількох поколінь нововирківчан він став не лише керівником чи старостою, а передусім людиною, яка завжди була поруч у радості й у скруті.

Станіслав Володимирович у різні роки очолював колгосп, дбав про розвиток сільського господарства, не раз стояв біля витоків важливих змін для села. Люди довіряли йому найвідповідальніші справи – він був головою сільської ради кількох скликань, а згодом і старостою громади. Його життя було невіддільним від життя села: разом з односельцями він пережив і випробування, і піднесення, і завжди залишався на своєму місці – з людьми та для людей.

Усі, хто працював із ним у різні роки, згадують Станіслава Володимировича не лише як розумного керівника, а й як щиру, доброзичливу людину, яка цінувала дружбу та людяність.

Юрій Зарко, Білопільський міський голова :

- Він представляв людей села, господарів. Він знав, чого люди хочуть. Знав, чого хоче село, чого хоче земля. Знав, що потрібно сьогоднішньому сільському господарству, фермеру. Він озвучував ці побажання, потреби, проблеми з тим, щоб вирішити їх для загальної користі.

В’ячеслав Бершов, заступник голови Білопільської районної державної адміністрації та районної ради, депутат районної ради , ділиться спогадами:

- Свою практику я починав саме у Нових Вирках, у колгоспі, яким тоді керував Станіслав Володимирович. Я працював на тракторі і багато життєвої мудрості у свої 17 років отримав саме від нього. Потім ми спілкувалися вже тоді, коли я прийшов працювати в район. Це були інші стосунки, але Станіслав Володимирович завжди залишався господарником, який дбав про людей, про село. Я знаю багато прикладів, коли він власними коштами допомагав виготовляти документацію на газифікацію Вирків. Якби не він, село могло б залишитися без газу. Він своєю машиною возив людей на поховання, допомагав, чим міг, коли бракувало засобів. Вуличне освітлення, відремонтований водогін, а головне – проведений газ у Вирки – це все його заслуга.

Свої щирі спогади залишає і депутат Білопільської міської ради Володимир Дурноп’ян :

- Зі Станіславом Володимировичем ми познайомилися, коли стали колегами: я очолював Куянівську сільську раду, він – Нововирківську. Хоч я був молодший за віком, але наше комунальне підприємство стало прикладом для інших, і Станіслав Володимирович часто приїжджав за досвідом. Та насправді створити його в районі фактично вдалося саме йому – у Нових Вирках. Це не був його єдиний новаторський крок: він завжди намагався зробити все для людей – прокласти дорогу, провести газ, світло, воду.

А як він відремонтував клуб! Це був один із найкращих клубів у районі, хоч село невелике: там і спортзал, і тренажери, і самодіяльність, і футбольні змагання, які навіть збирали команди з інших сіл. Він завжди був щирим і надійним – на нього можна було покластися і в роботі, і в житті. З ним можна було поговорити про все – не лише про справи. Він умів підтримати добрим словом, був гостинним і відкритим, завжди радів гостям у своєму мальовничому селі. Найкращі спогади залишаються, хай його душа завжди буде поруч із рідними Вирками, для яких він зробив так багато.

- Впродовж десятка років у ці останні літні дні ми традиційно приїжджали у Нові Вирки на День села, - згадує депутат Білопільської міської ради, головний редактор газети «Білопільщина» Наталія Калініченко. - Чесно кажучи, не уявляю цього свята без господаря – Станіслава Володимировича. Це було свято не лише для жителів села, а й для гостей, які приїжджали пошанувати господаря. І для кожного знаходилось добре слово, увага. Сам Станіслав Володимирович казав, що для мене День села важливіше і святковіше, ніж власне День народження, яке він відзначав 19 листопада. Важко зараз пригадати всіх його знайомих і друзів, із якими він спілкувався, яким допомагав і які підтримували його. В день, 28 серпня, завжди згадуватиму його і гостинні та мальовничі Нові Вирки.

Саме таким залишиться в пам’яті людей Станіслав Володимирович Кириченко – працьовитим, щирим, відданим своїй землі та своїй громаді. Його добрі справи і приклад людяності ще довго житимуть серед нововирківчан.

Вічна пам’ять і шана Станіславу Володимировичу. Нехай Господь упокоїть його душу у Царстві Небесному, а вдячні земляки завжди нестимуть у серці світлий спогад про нього.

Сумські