Сергій Анікін не уявляє свого життя без Рижівки

16 вересня 2025 р. 09:06

16 вересня 2025 р. 09:06

Звідси родом його мама, сюди він повернувся у 1990 році і з того часу присвятив себе громаді. Працював у школі, у лісовому господарстві, перед початком повномасштабної війни був майстром лісової дільниці.

З перших днів вторгнення, коли Рижівка одією з перших відчула, що таке війна, Сергій взяв на себе відповідальність за громаду. Після від’їзду діючого старости саме він добровільно став виконувати його обов’язки: розвозив продукти та хліб, підвозив людей до лікарні, організовував поховання, допомагав з евакуацією.

Нерідко доводилося вивозити людей мопедами чи велосипедами, пересаджувати на інший транспорт, щоб дістатися безпечнішого Білопілля . Сам він згадує, як під час масованих обстрілів три дні провів у погребі, а потім останнім залишив село.

Коли жителі Рижівки виїжджали практично з однією сумкою в руках, Сергій дбав про те, щоб у Білопіллі та навколишніх селах вони мали прихисток. Поселяли людей у підвали, укриття, до знайомих і родичів, організовували допомогу та підтримку. Попри небезпеку, він повертався в рідне село, щоб забирати документи, годувати покинутих тварин, допомагати тим, хто залишився.

Не один раз потрапляв під обстріли і просто дивом рятувався від ворожих дронів. У березні 2024 року Сергій останнім виїхав із Рижівки, проте продовжив працювати як староста, а згодом узяв під опіку ще й Нововирківський старостат. Тепер він відповідає за два прифронтові старостати, які постійно потерпають від обстрілів.

Нині Сергій із родиною мешкає у Білопіллі. І саме він першим приїжджає на місця після обстрілів, щоб допомогти ліквідовувати наслідки разом із працівниками комунальних служб і міської ради: забивати вибиті вікна, розчищати завали, розвантажувати гуманітарну допомогу.

Як зазначає заступник Білопільського міського голови Володимир Відуєв, Сергій ніколи не відмовляє людям у допомозі, завжди готовий підставити плече та підтримати громаду.

- Як тільки закінчився обстріл і вже знаємо, куди прилетіло, одним із перших приїжджає Сергій Анікін. Власною машиною розвозить будівельні матеріали. Якщо треба вантажити гуманітарну допомогу, то він теж ніколи не відмовляє. Зараз найчастіше його турбують мешканці Рижівки і Вирків щодо збору документів на зруйноване житло. Багато питань і проблем, але Сергій їх послідовно вирішує в міру своєї компетенції.

Коли в Білопіллі почалась примусова евакуація, то Сергій однозначно сказав: «Звідси я вже нікуди не поїду. Раз виїжджав і досить. Буду тут». І залишається, і працює, і завжди можна
розраховувати на його допомогу і підтримку.

Дякую щиро і бажаю зберегти здоров’я і той ентузіазм, який ще залишився, - зазначив Володимир Відуєв.

Редакція газети «Білопільщина» і сайту Білопілля.City приєднується до ювілейних вітань і дякує Сергію Анатолійовичу за розуміння і підтримку не лише газети, а й усіх жителів громади. Сподіваємось разом зробити репортаж про відновлення села Рижівка.

Шановний Сергію Анатолійовичу! Ваш ювілей – 50 років – це чудова нагода висловити глибоку повагу і вдячність за все, що Ви зробили й продовжуєте робити для людей.

У найважчі часи Ви взяли на себе відповідальність за громаду, коли інші від’їхали. Ви рятували, евакуйовували, підтримували, допомагали вижити тим, хто опинився у самому вирі війни. А сьогодні, проживаючи з родиною в Білопіллі, Ви й далі першим приходите на допомогу: приїжджаєте на місця після обстрілів, допомагаєте ліквідовувати їхні наслідки, підтримуєте тих, хто цього потребує.

Ви стали прикладом справжньої мужності, людяності та любові до свого краю. Ваша небайдужість і самопожертва дарують людям віру, що навіть у найтемніші часи є світло – це добрі справи, які Ви робите щодня.

Зичимо Вам здоров’я, миру, родинного затишку та невичерпної сили. Нехай у Вашому житті буде більше радості й спокою, а вдячність людей повертається до Вас сторицею.

Білопільська міська рада.

Сумські