Сумська обласна клінічна спеціалізована лікарня: На варті психічного здоров’я

10 жовтня 2025 р. 12:47

10 жовтня 2025 р. 12:47

У наше життя міцно увійшло поняття – ментальне (або ж психічне) здоров ‘ я. Знаємо, що про нього треба дбати і це основа жіттєстійкості. А ще держава прагне зробити психічне здоров ’ я глобальним пріоритетом для всіх.

Цими днями разом із знімальною групою Інформаційного агентства «Північ Медіа» ми побували у місті Ромни, де знаходиться унікальна і відома в Україні лікарня, якій у цьому році виповнилося 200 років.

Сьогодні наш заклад — це флагман психіатричної допомоги Сумської області та сусідніх районів Чернігівської та Полтавської областей, – говорить Тетяна Головко , директорка КНП «Сумська обласна спеціалізована клінічна лікарня». – У нас є підрозділи в Ромнах, Сумах та Охтирці. У Ромнах — 400 ліжкомісць, у Сумах та Охтирці — по 80. Надаємо стаціонарну психіатричну та наркологічну допомогу, а також маємо 8 паліативних ліжок для психічно хворих людей. Також амбулаторна допомога надається в поліклініках трьох міст, де діє електронна черга.

З 2022 року двічі пройшли реорганізацію. Наразі є чіткий поділ відділень: гострі та хронічні, чоловічі та жіночі, психосоматичне (відділення неврозів), наркологічне з палатою інтенсивної терапії та окреме відділення для ветеранів.

Головне ж, ми працюємо над тим, щоб не було упередженості чи, навіть, страху при згадуванні психіатрії. Завдяки реформуванню галузі ми стаємо відкритішими. Згідно із законодавством, у нас не може бути ґрат на вікнах чи примусу до лікування — пацієнти поступають лише за добровільною згодою.

Добре, що стає нормою — прийти на консультацію до закладу, працювати з психологом, психотерапевтом чи психіатром на постійній основі.

«У медицині немає Я – є МИ»

Робочий день у лікарні зазвичай розпочинається нарадою у директора, де розглядаються нагальні питання і будуються професійні плани – підготовка до опалювального сезону, запас медикаментів, співпраця з НСЗУ, обласним управлінням охорони здоров’я, і обов’язково моральний клімат у колективі.

За словами медичного директора Ігоря Драча , на лікарях і взагалі на медперсоналі зараз велика відповідальність і навантаження:

Психічне здоров’я актуальне, як ніколи, – говорить Ігор Іванович. – І питання вигорання співробітників стоїть дуже гостро. Тому потрібна розрядка: переключитись, поспілкуватись. І в цьому сенсі працівникам стали до вподоби різні спортивні змагання, психологічні тренінги, які хотілося б зробити на постійній основі.

Ігор Драч: «Весь спектр спеціалізованої психіатричної допомоги можна отримати у нашому закладі. Наші лікарі мають найвищий рівень фаховості, який тільки може бути у психіатрії. Я працюю у цій лікарні 35 років, і професія стала справою мого життя».

Його підтримує головна медична сестра лікарні Лариса Гирич :

Завжди кажу медсестрам, санітаркам: ставтеся до хворих так, ніби це ваші рідні. Іноді добре слово значить більше, ніж ліки. Колектив віддається роботі повністю, тому увага і турбота, зокрема у вигляді тренінгів і ігор, багато чого вартують.

А щоб ми переконалися, як це цікаво та ефективно, Тетяна Головко пропонує нам прямо зараз бути присутніми на такому занятті, і самим взяти в ньому участь:

Гарний настрій гарантуємо! – обіцяє Тетяна Іванівна.

Ми прямуємо до простору психологічно-соціальної служби, який був відкритий цього року завдяки підтримці Сумської обласної ради та БФ «МХП Громаді» . Бачимо жваву атмосферу і захоплюючу гру «Лабіринт», у якій важливий  командний дух, спільнодія. Азарт, посмішки і у кінці гучне: «Ура!». Усе вийшло.

Тож, хай і надалі усе виходить, і у житті, і у роботі – побажання медикам від нас.

Клінічна психологиня Катерина Гарцарік , яка проводить тренінг, пояснює:

Сьогодні в нас гра, мета якої розвинути вміння взіємодіяти. У кожного є можливість побути в різних ролях – лідера, виконавця, асистента. Також тут задіяна дрібна моторика. Ви бачили, які бурхливі емоції викликає гра і особливо перемога. Тож, всі отримали заряд енергії і позитиву і пішли працювати далі. Плюс, у нас є добра традиція – наприкінці усі учасники отримують смаколики. Сьогодні це шоколадне сердечко на листівці із написом: «У медицині немає Я – є МИ». Залежно від того, як будуть формуватися стосунки усередині колективу, настільки ж успішно працюватиме лікарня загалом.

«Ми маємо бути готовими до будь-яких емоційних викликів»

Тетяна Головко зазначає:

Наші лікарі та психологи постійно навчаються, обмінюються досвідом на вітчизняних і міжнародних професійних майданчиках. Слідкуємо за усіма ініціативами та долучаємося до різноманітних проєктів, які запроваджуються у рамках Всеукраїнського проєкту «Ти як?» першої леді Олени Зеленської. Наша лікарня, колектив, якої нараховує 650 осіб, є частиною цього вагомого механізму для людей. Дбаємо про ментальне здоров’я колективу медзакладу. Наші психологи проводять групові та індивідуальні заняття для працівників, аби запобігти професійному вигоранню.

Ми маємо бути готовими до будь-яких викликів, щоб надавати своєчасну і ефективну допомогу. Плануємо і надалі проводити підтримуючі тренінги, а також у перспективі запровадити заходи, де будуть задіяні не тільки члени колективу, а й їхні родини.

Храм, коні, кінологічний центр, Петро Калнишевський – це теж терапія

Крокуючи територією лікарні, а вона досить велика, засаджена різними деревами і квітами, особливо нас вразили алеї чернобривців, ми побачили храм Марії Магдалени. Виявилось, ікони, які там, написані пацієнтами закладу у різні роки. Тетяна Головко вважає символічним, що вони знайшли своє продовження саме тут.

Обласна спеціалізована клінічна лікарня у цьому році відзначила поважний ювілей — 200 років. Це не просто цифра, а історія тисяч людських доль, десятків поколінь медиків і пацієнтів.

Храм – це теж частина терапії, де знаходять спокій і умиротворення наші пацієнти, – говорить Тетяна Іванівна. – Служить тут отець Ігор Мурий . До речі, він часто навідується до хворих у палати, розмовляє, молиться, заспокоює. Особливо це потрібно ветеранам, які проходять у нас лікування і реабілітацію. У нас багато пацієнтів з інших областей, для яких організовуємо екскурсіїї – по місту Ромни, до с.Пустовійтівка, що є батьківщиною останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Також їздимо до кінологічного центру, а він у нас один з кращих в Україні. Започаткували й поїздки до коней, заняття іпотерапією. Окрім цього, за співпраці з місцевим бізнесом, маємо можливість відвідування нашими пацієнтами басейну. Усе це дарує позитивні емоції, а значить лікує.

У медзакладі розвивають своє підсобне господарство, харчування – різноманітне і смачне. Кажуть: ми – лікарня пацієнтоорієнтована. Тому і роблять все, щоб хворим було комфортно, щоб вони знаходили тут захист і прихисток від тривог, депресій, хвороб.

На вимогу часу, лікарня розширила перелік послуг, актуальних зараз. Працює позаштатна постійно діюча спеціалізована військово-лікарська комісія, ведуть прийом три експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування осіб.

А ще колектив лікарні – незмінні волонтери, починаючи з лютого 2022 року. Плетуть сітки, в’яжуть теплі речі, організовують благодійні заходи тощо. І безмежно вірять в перемогу.

«Вдячність пацієнтів – найкраща мотивація і визнання»

Згадали ми 24 лютого 2022 року — дату, що змінила все. Лікарня тоді стикнулася з новою реальністю: відсутність ліків і харчів, щоденні загрози, біль, страх… Як заклад вистояв?

У перші дні й місяці війни найбільші ризики були для підрозділів у Сумах та Охтирці. З Охтирки довелося евакуювати пацієнтів, у Сумах виникали проблеми з ліками та продуктами. Але ми вирішували це завдяки волонтерам і благодійникам. Я цілодобово була із колективом, інакше не могло й бути… – згадує Тетяна Іванівна. – Війна змінила і наших пацієнтів. Їхня кількість значно збільшилася. Діагнози стали іншими: набагато більше посттравматичних стресових розладів (ПТСР), розладів адаптації, гострих психосоматичних станів, органічних уражень. Ми зробили окреме відділення, що спеціалізується на лікуванні ветеранів та членів їхніх родин. Для них головне — психотерапія, тому збільшили кількість психотерапевтів та клінічних психологів. Я й сама пройшла піврічне навчання і отримала спеціалізацію клінічного психолога.

Наш колектив також долучився до оборони країни. Два моїх заступники служать добровольцями з перших днів, нещодавно пішов добровольцем лікар-психіатр, є медсестри та медбрати в лавах ЗСУ — загалом 19 людей.

— Тетяно Іванівно, ви на посаді директора 4 роки. Чим пишаєтесь, що турбує і що надихає у щоденній роботі?

— Пишаюсь своїм колективом. Усе, що я роблю, я роблю разом із ними і для них. Пишаюся тим, що лікарня змінюється, стає охайнішою, модернізується. Приємно, що наші ініціативи знаходять підтримку. Разом змінюємо ставлення до лікарні: наші працівники відкриті, позитивні, людяні та професійні. Також пишаюся тим, що вдалося залучити багато благодійної допомоги. Це означає, що нам довіряють.

А надихають пацієнти, котрі дякують, і від цього хочеться зробити ще більше. Це найкраща мотивація і визнання. Надихає віра в майбутнє України, бажання молоді працювати та змінювати світ на краще.

…Осінь, жовте листя, краса навкруги – теж надихає.

А турбує те, що й всіх українців – війна, страждання людей. Ми тут, як ніхто, розуміємо наслідки цієї підлої війни.

Своїм друзям і партнерам на знак подяки медзаклад дарує сувенір у вигляді серця. Приємно, що ІА «Північ Медіа» у день зйомки теж отримало такий. Невдовзі дивіться відео репортаж про лікарню на наших онлайн ресурсах.

— Поділіться планами на майбутнє. Як впливає війна – чи не опускаються руки?

— Ні, навпаки! Хочеться якомога більше зробити. Безліч ідей і планів. Ми хочемо добудувати корпус, який відповідатиме сучасним вимогам – це будуть одномісні та двомісні палати, облаштовані усім необхідним. Дякуючи Сумській обласній військовій адміністрації та Сумській обласній раді , цей проєкт та інші, не менш важливі, знаходять підтримку. Продовжуємо оновлювати матеріальну базу, створювати більш комфортні умови. І, звичайно, професійний розвиток персоналу, щоб і надалі залишатися флагманом психіатрії Сумщини. У кожного свій фронт, у нас теж, і ми маємо гідно робити свою справу, у певному сенсі виконуючи місію рятівників.

—10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров ’ я. Що побажаєте колегам і землякам?

Усім нам бажаю найголовнішого — нашої української землі під ногами та мирного переможного неба. Бажаю не зупинятися, працювати, жити, любити, мріяти, рухатися далі… та мати стійке ментальне здоров’я.

Олена Геренко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Сумські