Шосткинська громада втратила ще одного героя

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Шосткинська громада втратила ще одного героя

18 жовтня 2025 р. 12:35

18 жовтня 2025 р. 12:35

Народився захисник 12 червня 1984 року у с. Вороніж Шосткинського району, в багатодітній родині. Після навчання у місцевій школі № 2 юнак вступив до Воронізького професійно-технічного училища № 42 (за напрямком «Тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник, водій категорії С»). Строкову службу проходив у складі пожежної охорони, в місті Чугуїв Харківської області. Після повернення з армії Андрію довелося спробувати себе у різних професіях – працював у будівельній сфері у Києві, шахтарем на Донеччині, трактористом ТОВ «Контакт Плюс» у рідному Воронежі.

Активний, енергійний, сміливий, товариський, добрий – таким Андрій Олексійович назавжди запам’ятається рідним і друзям. У червні 2023 року чоловік став на захист Батьківщини, у складі окремого Президентського полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького. На фронті виконував обов’язки гранатометника, побував у найгарячіших локаціях, від Авдіївки до Вовчанська. Восени минулого року, після отримання поранення та реабілітації захисник мав змогу зустрітися з родичами, обійняти 9-річну донечку Надійку… Через короткий час він повернувся до своєї військової частини. За час служби у Збройних силах України Андрій був нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойових дій» та «Золотим хрестом» - почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ (нагороджують військовослужбовців рядового та сержантського складу за виняткову мужність, успішне виконання бойових завдань, високі показники у бойовій підготовці та інші заслуги під час захисту України).

За словами друзів, заповітною мрією нашого земляка було звичайне мирне життя – у теплому колі найдорожчих людей… Прагнув повернутися з фронту та вирушити на улюблену риболовлю, пройтися зі своїм собакою знайомими мисливськими стежками рідного краю. На жаль, світлим мріям не вдалося здійснитися – 15 жовтня перестало битися серце нашого Захисника…

Схиляємо голови у скорботі…

Дякуємо Воїну за кожний день його життя, присвячений захисту України та кожного з нас!