“Були в пеклі, у розвідці”: рідні розповіли про військовий шлях загиблого сапера Олександра Кочури

06 листопада 2025 р. 20:55

06 листопада 2025 р. 20:55

У Сумах попрощалися із загиблим сапером Олександром Кочурою. Чоловік п’ять місяців вважався зниклим безвісти. Про бойовий шлях Олександра Суспільному розповіли його рідні та колеги.

“Війна торкнулася моєї родини на всі 200 відсотків. Ми переселенці в Сумах, самі уродженці Миропілля, де не лишилося у нас домівки, а тепер війна забрала ще й сина”, — поділився батько загиблого Олександра Кочури — Микола Кочура.

Земляки з малої батьківщини, друзі, родичі, члени родини, схиливши голови в шані, зустрічали труну із захисником Олександром Кочурою. Чоловіку було 32 роки, коли 2 червня цього року російський дрон обірвав життя воїна.

“Саша не військовий був. Це я служив десантником. Він мені говорив: “Папа, я хочу так, як ти, хочу через пів року подати на лейтенанта”. Його бойовий шлях закінчився дуже швидко. Він загинув як справжній герой. Він знав, куди їде, вони були в самому пеклі, у розвідці. Він микався в Сумах, не міг себе знайти, а там він себе знайшов”, — розповів Микола Кочура.

Тетяна Процик — молодша сестра Олександра. Розповідає: брат не ховався й одразу як виникла потреба, вступив до лав ЗСУ.

“Сашу мобілізували і він одразу пішов. Весь цей час перебував у зоні бойових дій на Донецькому напрямку. Казав: “Хто, як не ми?”. Навіть коли у відпустку на кілька днів відпускали, говорив, що поїдуть в основну відпустку. Він вважався зниклим безвісти п’ять місяців, але нам сказали спочатку, що вони, ймовірно, загинули. Але надія була до останнього, що він живий. Чекали…” — розповіла пані Тетяна.

На прощання із захисником до Свято-Георгіївського храму прийшов командир Олександра Кочури. Розповідає, яким запам’ятав свого побратима: “Чесний, відповідальний, мужній. Їх до нас прийшло троє, з них була зроблена одна робоча група. Ще з періоду адаптації у них виник симбіоз. Три людини працювали як один організм. Олександр був досить стриманий, вдумливий. Вони один одного доповнювали”.

“Він казав: “Тут немає друзів — одні побратими”. І так з побратимами всією групою і загинув”, — згадує батько Олександра.

Розвідник-сапер взводу інженерної розвідки інженерно-саперної роти Сухопутних Військ України Олександр Кочура загинув 2 червня 2025 року в районі села Зелений Кут Волноваського району Донецької області, розповів командир.

“Це було завдання унеможливити прохід противника за допомогою невибухових загороджень. Вони висунулись на рубіж, майже закінчили роботу — відпрацював FPV. Олександр отримав травми, його відтягли в укриття, надали допомогу, стан був доволі тяжкий. З часом було прийняте рішення про евакуацію і вже в русі на відкат авто, в якому була група і Олександр, наздогнав FPV”, — розповів командир.

“Гарний, спокійний, добрий хлопчик. Як людина, був веселий хлопчинка, ще жити б і жити — молоденький, гарний”, — згадує загиблого колега Олена Корабльова.

“Перед війною, у 2021 році, він прийшов. Я вивчив три учні, тому що американський новий станок мало хто знав на заводі. Там поганих хлопців не було. Усі були одружені, хотіли заробити гроші якісь”, — розповів колега Михайло Андра.

В Олександра Кочури залишилися дружина, син, батьки й сестра.

Сумські