Перестало битися серце знаного на Конотопщині педагога, екс-директора Конотопського електромеханічного технікуму

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Перестало битися серце знаного на Конотопщині педагога, екс-директора Конотопського електромеханічного технікуму

10 листопада 2025 р. 13:27

10 листопада 2025 р. 13:27

7 листопада 2025 року пішов з життя Анатолій Павлович Ростовський. Трагічну звістку повідомили у Класичному фаховому коледжі СумДУ.

Для декількох поколінь випускників Конотопського електромеханічного технікуму (нині Класичний коледж СумДУ) ім’я Анатолія Павловича — це не просто прізвище колишнього директора. Це символ справжньої освіти, де знання передаються разом із життєвими цінностями, а викладач є не тільки носієм інформації, але й наставником, який формує характери.

«Анатолій Павлович був не просто викладачем, а Професіоналом з великої літери», — згадує його колишня студентка Оксана ДИННИК . – Він був тією чуйною і доброю людиною, яка завжди знаходила час для порад, підтримки та щирого слова. Він навчив нас не лише розуміти предмет, але й бути порядними, відповідальними людьми. Світла пам’ять про Анатолія Павловича Ростовського назавжди залишиться в наших серцях як приклад високої педагогічної майстерності та справжньої людської гідності І в цих словах — суть того, ким був Анатолій Павлович для сотень молодих людей, які переступали поріг технікуму. Він не лише навчав їх розуміти складні технічні дисципліни, але й виховував у них те, що неможливо знайти в підручниках: порядність, відповідальність, людську гідність.

Катерина ГАЛАК, його колега, називає його чесною, щирою і мудрою людиною: «Професійний інженер-металург, він з любов’ю передавав свої знання студентам, був мудрим і справедливим керівником електромеханічного технікуму. Він зумів об’єднати навколо себе сильний, дружний і високопрофесійний педагогічний колектив, у якому кожен відчував себе потрібним і цінним» . Світлана ВЕСПЕРІС, яка знала його і як студентка, і як колега, пам’ятає його як людину великої душі, мудрого керівника, справедливого наставника: «Це була людина великої душі, мудрий керівник, справедливий наставник і щирий співрозмовник. Його підтримка, доброта й людяність назавжди залишаться в моїй пам’яті. Світла й вічна йому пам’ять».