вологість:
тиск:
вітер:
На щиті в Улянівку повернувся наш земляк, воїн Валерій Панченко
21 листопада 2025 р. 17:33
21 листопада 2025 р. 17:33
Валерій Панченко народився 11 січня 1976 року, закінчив місцеву Улянівську середню школу. З липня 2024 року служив у 5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби, захищаючи територіальну цілісність України. На жаль, серце героя перестало битися 19 листопада, повідомляє Миколаївська селищна громада.
Земляки зустріли воїна живим коридором, а після відспівування Валерія Олександровича поховали на центральному кладовищі селища Улянівка.
Спогадами про свого односельця ділиться жителька Улянівки, колишня вчителька Валерія, Людмила Каштенкова:
"Він дуже любив свою донечку. Отак, тримаючи її маленьку ручку у своїй, аж світився радістю. Батьківством Бог обдарував його вже в усвідомленому віці, а тому оте відчуття було якимось аж надто тремким.
- Бачите, яка вона вже в мене?
- Татова донечка... Загубиться - приведуть до тебе. Щасливий?
- Аякже! Є сенс життя.
...І він був, сенс життя людського, у кожного: діти, родина, робота, турботи, проблеми... Доки болотяні гниди не приповзли на нашу землю. І тепер він повертається на щиті.
Валерій Панченко. Ще один наш улянівець. Ще одна рана. Один із моїх учнів.
Ходили одними стежками, інколи розмовляли. Частіше - лише вітання. І от якоюсь такою добротою віяло від нього, не знаю, можливо, то від згадки про учня, який завжди був усміхненим і якимось аж сором'язливим. Та вже тоді мав власну думку, свої тверді переконання, але умів дослухатися до того, що йому говорилося.
Багато випало на долю цій людині. Думалося, чи втримає-витримає... Але отой внутрішній стержень залишився (може, не для всіх видимий чи зрозумілий), не змалів із роками, не зігнувся. Він відчувався, хай і рідко доводилося перекинутися словами.
І ось тепер іще на одну людину збідніла Улянівка. Зустріла рідна земля. Родина. Односельці. На щиті.
Хоч би скільки було сказано слів - ніколи не віднайти тих, що могли б загоїти рани рідних. І вони не загояться, хіба, дещо притлумиться біль. Боляче. Щоразу. Не ймеш віри. Бо так не хочеться вірити в те, що людини більше ніколи не буде в цьому світі. Боляче. Бо забрали життя зайди зайвохромосомні, ті, хто сам не має права жити на цій Землі.
...Кажуть, що душі наших воїнів, наших захисників ідуть до Бога, в Небесний Легіон, щоби там допомагати долати нечисть. І подолають! А поки що - спочивай, Воїне, у царстві божому. Легких хмаринок. Ти тепер - янгол-охоронець для найрідніших твоїх людей.
Дуже хочу й прошу Бога, щоби більше не приїжджали жалобні кортежі в наші міста й села; щоби оте страшне "На щиті" більше ніколи-ніколи"...
Джерело: bilopillia.city
Новини рубріки
Швейцарія підсилює прикордонну Сумщину: Шостка отримала самоскид-маніпулятор для відновлення
21 листопада 2025 р. 17:45
Звичка вбивати опонента: на Сумщині жінка вдруге , який наважився суперечити їй за столом
21 листопада 2025 р. 17:36
У Сумах на повороті зіткнулися два «фольксвагени»
21 листопада 2025 р. 17:27