На Івано-Франківщині попрощалися із «азовцем» з Кролевця Віктором Самойловим

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

24 листопада 2025 р. 14:34

24 листопада 2025 р. 14:34

Віддати шану Герою прибули його бойові побратими – воїни Нацгвардії та підрозділу «АЗОВ». Їхні очі палали тим вогнем, який не дозволяє українцям збайдужіти до страшної реальності війни, до випробувань, що тривають щодня. І байдуже, що в наших домівках часом холодно чи вимикають світло — на їхніх устах, як тривога і переконання не здаватися звучала Молитва українського націоналіста, написана кров’ю на стінах тюрми у 1936 році великим патріотом Осипом Мощаком. У словах побратимів Альвареса, які вони виголошували на кладовищі під час поховання Героя, лунали заклики до боротьби за Батьківщину, за святу українську землю, за «невинну Кров розстріляних під Базаром і Крутами і тисячів безіменних борців…»

…Траурна процесія ввійшла до селища й зупинилася біля оселі на вул. Січових Стрільців, де проживають батьки Віктора. Тут священники прочитали Євангеліє, після чого скорботна хода рушила до деканального храму Вознесіння Господнього УГКЦ. У церкві було відправлено Великий парастас і панахиду.

Під час прощального слова отець-декан Володимир Майка наголосив на силі віри, любові та правди, які здатні зупинити зло. «Наш Воїн Віктор тепер залишиться тут, у Брошнів-Осаді, на українській землі, за яку віддав життя. За Україну, за батьків, за кожного з нас», – підкреслив священник.

Молодший сержант Віктор Самойлов народився 25 листопада 1997 року в місті Кролевець Сумської області. Навчався у місцевій школі, а після 9-го класу здобував професію кухаря-кондитера в СПТУ №19 міста Шостка. Працював за фахом у різних закладах як в Україні, так і за кордоном.

У перші години повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Віктор звернувся до Печерського РТЦК та СП у Києві, де на той час працював, і добровільно мобілізувався до Національної гвардії України. Згодом виявив бажання служити в бойовому підрозділі та був направлений до 12-ої бригади спеціального призначення «АЗОВ». Служив на посаді командира 4-го відділення безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

14 листопада 2025 року Віктор загинув у районі населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області внаслідок удару FPV-дрона.

Так завершилося коротке, але сповнене честі й сили життя нашого доблесного Воїна. Вустами священника він прощався з батьками, з побратимами, з усією нашою громадою.

На селищному кладовищі, де упокоїлося тіло Героя, його батькам вручили два прапори — Державний Прапор України та Прапор «Азову». Побратими ділилися щирими спогадами про Віктора — хлопця, який став для них не тільки зразковим військовим, а й братом по духу, по вірі та по безмежній любові до України.

Пам’ять про Альвареса житиме в серцях усіх, хто знав його. А дух відважного Воїна залишиться з нами назавжди, повідомили в селищній раді.

Слава герою!