Назавжди в строю: бойового медика Богдана Резниченка перепоховали на Алеї Слави

29 січня 2026 р. 13:56

29 січня 2026 р. 13:56

Сьогодні бойового медика Богдана Резниченка перепоховали на Алеї Слави. Він любив книги з історії, опікувався тваринами та понад десять років наполегливо йшов до своєї мрії — стати лікарем. Богдан Резниченко міг би рятувати дітей у мирних лікарнях, натомість обрав шлях воїна, коли країна опинилася в небезпеці. «Я не ухилянт, я роблю свою справу», — казав він бабусі перед своїм останнім виходом. Історію студента-медика, який змінив білий халат на камуфляж і загинув, рятуючи побратимів на рідній Сумщині, написала його бабуся і передала до міського голови Миколи Ноги.

Богдан Валерійович Резниченко народився 1 липня 1994 року у місті Шостка. Богдан ріс ласкавим, чуйним, допитливим, здібним до знань. Ріс у любові та піклуванні батьків і рідних. Любив котиків, крольчат, собачок. Після переїзду до Києва батьки водили його до музеїв, знайомили з визначними місцями, читали книжки про історію. В Києві Богдан закінчив дошкільний заклад «Джерельце» та 2 класи загальноосвітньої школи.

Так сталося, що в 2003 році Богдан повернувся до Шостки. Мама залишилася працювати в Києві, а батько виїхав за межі України. Богдан вступив до 3-го класу Шосткинського навчально-виховного комплексу, спеціалізованої школи І-ІІ ступенів-ліцею. Хлопчик проживав з бабусею Резниченко В.П. та дідусем Резниченко О.Ф. Навчався добре, старанно. Одне було прикро, що часто хворів. Приймав участь у шкільних олімпіадах і турнірах, нагороджений грамотою за зайняте ІІ місце у І етапі Всеукраїнської олімпіади з біології та грамотою за зайняте І місце у командному турнірі клубу інтелектуальних ігор «Ерудит». З однокласниками були хороші стосунки, мав вірних друзів. Вчителі були вимогливі, але справедливі. Любили своїх учнів, давали хороші знання та допомагали батькам у вихованні. Щиру подяку бабуся висловлює педагогам: Лавриненко С.О., Ісаєвій Л.Д., Андрусенко О. Б., Бацурі О. Є.

Ще в школі Богдан вибрав собі професію лікаря, як прадід Резниченко Ф.Г. (який довгий час працював невропатологом у м. Шостка і від якого залишилася велика бібліотека медичної літератури). У Школі Богдан навчався у біологічному класі. У 2012 році закінчив школу, здав ЗНО та поїхав у Київ до мами. Вирішив подавати документи на вступ до Київського національного медичного університету ім. О.О. Богомольця на лікувальний факультет. Але по конкурсу не пройшов на бюджет, а на контракт коштів не вистачало. Тому Богдан вступив до вищого навчального закладу «Київський медичний коледж ім. П.І. Гаврося», який успішно закінчив у 2015 році і здобув ступінь молодшого спеціаліста за спеціальністю «Лікувальна справа», кваліфікація – фельдшер. Навчався тільки на «добре» та «відмінно».

Після закінчення коледжу Богдан працював фельдшером з медицини невідкладних станів у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва.

У 2016 році вдруге склав ЗНО і знову не пройшов на бюджет в медичний університет ім. О.О. Богомольця, тому вступив на навчання до приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології і медицини», на денну форму навчання за спеціальністю «Лікувальна справа». Закінчив перше півріччя, по всім екзаменам і залікам на «відмінно». Але у зв’язку з об’єктивними обставинами Богдан залишив заклад.

У третій раз написав ЗНО і вступив на навчання до медичного університету ім. О.О. Богомольця за контрактом, на спеціальність «Педіатрія». Успішно закінчив 5 курсів і навчався на 6 курсі. Серед одногрупників, викладачів і працівників деканату користувався повагою, завжди був готовий прийти на допомогу.

У 2024 році зареєструвався в системі «Резерв +» згідно з вимогами закону. Після проходження ВЛК став на захист України 30 жовтня 2024. Присягу прийняв 9 листопада 2024 року. Був направлений у військову частину А 7788, десантно-штурмовий батальйон. Навчання проходив у Житомирській області в зимових умовах. Побратими і він хворіли, бабуся висилала ліки. Богдан лікував побратимів. Він звертався до військового керівництва з проханням направити його в стабілізаційний пункт для проходження служби там, де він міг би бути корисним як спеціаліст.

В перших числах 2025 року його направили в Сумську область і видали рюкзак бойового медика. 20 січня того ж року він вийшов на перше бойове завдання, для евакуації поранених. Богдан не жалівся. Писав, що все добре, працює, багато роботи. Писав, що побратими його бережуть і охороняють краще за будь-що. Говорив: «Бабушка, ти можеш мною пишатися. Я – не ухилянт, я роблю свою справу!». Писав, щоб я не турбувалася і берегла себе.

Автор: З Фейсбуку Миколи Ноги

1 березня через друга-побратима Богдан просив передати мені, що в нього все добре. 8 березня Богдан загинув…

Прощання з ним відбулося в Києві на Байковому кладовищі, за участю декана факультету і студентів, одногрупників медичного університету ім.О.О. Богомольця та побратимів військової частини А 7788.

Одногрупники згадують: «Бодя був хорошим другом, який прийде на допомогу і допоможе абсолютно всім, чим зможе. Ми безмежно сумуємо і завжди будемо нести памʼять про нього».

«Він не боявся нічого і завжди був готовий до будь-яких завдань. Постійно читав і вдосконалював свою роботу медиком. Ми стали друзями в окопі, коли разом грілись окопними свічками, варили їсти і давали відсіч ворогу», - говорить Вадим, побратим і друг Богдана.

Сумські