Історія, збережена в газетах: архів як свідок подій

05 лютого 2026 р. 13:19

05 лютого 2026 р. 13:19

Газета, що пережила імперії, війни й кордони

Кажуть, що газета живе один день. Але на прикордонній Сумщині добре знають: кожен номер місцевої газети — це не день, а епоха, збережена між рядками, світлинами, прізвищами й датами. Особливо коли йдеться про такі видання, як газета «Білопільщина» — одна з найстаріших у регіоні, що вже понад століття фіксує життя громади, а також інші регіональні газети, в яких можна знайти унікальну інформацію.

Дослідники, історики й краєзнавці все частіше звертаються до підшивок місцевих газет як до першоджерел. Стає очевидно: без цих паперових свідчень неможливо відновити справжню історію краю — історію не лише великих подій, а й конкретних людей: учителів, фермерів, медиків, військових, волонтерів, родин, які жили і живуть поруч.

Витоки: 1920 рік і початок довгого шляху

Газета, яку сьогодні знають під назвою «Білопільщина», бере свій початок у червні 1920 року. У ті далекі й тривожні часи вона виходила під назвою «Известия Белопольского Военно-Революционного Комитета». Це була інша епоха, інша держава, інша політична реальність. Проте навіть тоді газета виконувала головну функцію преси — інформувати місцеву громаду та фіксувати події свого часу.

За більш ніж сто років існування видання п’ять разів змінювало назву, а країна, у якій воно виходило, змінювалася тричі. Разом із цими трансформаціями змінювалися кордони, ідеології, державні устрої, але незмінним залишалося одне — потреба людей знати, що відбувається поруч, у своєму місті й районі.

Українська мова як усвідомлений вибір

Важливою віхою в історії газети стало те, що вже з 1930 років вона виходила виключно українською мовою. Для прикордонного регіону це було не просто редакційне рішення, а культурна та ідентифікаційна позиція.

У ті роки газета, як і вся офіційна документація, користувалася так званим «скрипниківським» або харківським правописом. На сторінках тогочасних номерів зустрічаємо слова «лямпа», «плян», а сама газета називалася «За соціялістичні темпи».

Українська мова на сторінках місцевої газети формувала середовище, в якому виростали покоління читачів. Через замітки, репортажі, привітання, спогади й нариси газета ставала інструментом збереження локально ї української ідентичності, особливо в часи, коли ця ідентичність зазнавала тиску.

Газети у фондах Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки

Сьогодні Сумська обласна універсальна наукова бібліотека, зокрема її відділ краєзнавчої літератури та бібліографії, є місцем, де підшивки місцевих газет набувають особливого, майже сакрального значення.

Саме тут газети перестають бути просто періодикою і стають архівами живої пам’яті.
У книгосховищі бібліотеки зберігається, зокрема, видання «Більшовицька зброя» — найстаріша газета у фондах, яка, що важливо, видавалася українською мовою. Це ще одне підтвердження того, що українська преса на Сумщині має глибоке коріння.

Як розповідають працівники книгозбірні, підшивки газети «Білопільщина» у фондах зберігаються з 2000 року. Попередні випуски виходили під іншими назвами, але саме в комплексі вони дають змогу простежити цілісну історію регіону — від післявоєнних десятиліть до сучасності.

Газета як дзеркало місцевих процесів

У підшивках «Білопільщини» чітко простежуються різні історичні періоди та події, які формували місцевість і громаду. Тут — хроніка господарського життя, освітніх реформ, культурних подій, змін у сільському укладі, народження й зникнення підприємств, історії успіху і втрат.
Особлива цінність таких газет у тому, що вони фіксують не абстрактну історію, а конкретну — з іменами, адресами, світлинами. Те, що для національних медіа залишається непомітним, для районної газети є головним.

Війна і випробування для місцевої преси

Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для всієї регіональної журналістики Сумщини. Багато редакцій зазнали пошкоджень, були змушені переносити офіси, евакуйовувати колективи, працювати в умовах постійної небезпеки й фінансової нестабільності. Серед таких редакцій була й «Білопільщина». Проте принципово важливо наголосити: газета не припиняла своєї роботи. Попри обстріли, ризики й нестачу ресурсів, вона продовжувала і продовжує виходити, виконуючи свою ключову місію — бути голосом громади.

«Ми зберігаємо живі історії»

Олександра Кремезна, представниця відділу краєзнавчої літератури та бібліографії, наголошує на важливості співпраці бібліотеки з місцевими редакціями:

«Ми співпрацюємо майже з усіма редакціями місцевих газет, серед них і “Білопільщина”. Висловлюємо їм велику подяку, адже в такі важкі часи надзвичайно важливо підтримувати один одного. Багато редакцій пошкоджені або релоковані, але районні газети продовжують працювати. Це важливо, адже кожен хоче бачити історію про конкретного вчителя, фермера чи військового із сусідньої вулиці».

За її словами, саме бібліотека виступає зберігачем цих живих історій. Адже через роки саме підшивки газет стануть матеріалом для досліджень — у них зафіксовано і злочини ворога, і стійкість громад, і щоденне життя в умовах війни.

Міжнародний інтерес до історії Сумщини

Історія нашого краю є джерелом і для наукових досліджень. Так, до редакції газети «Білопільщина» звернулася наша землячка Дар’я Щербаченко, яка мешкає в Німеччині та працює над науковою темою, пов’язаною з історією України кінця 1980 — початку 1990 років. Для її роботи були потрібні матеріали публікацій у місцевій пресі.

Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії Сумської ОУНБ допоміг опрацювати онлайн-запит, що надійшов із Німеччини від дослідниці — студентки Георг-Фауст університету м.Геттінген. Це ще раз підтверджує: історія нашого регіону та бібліотечні фонди викликають значний інтерес далеко за межами України.

Тема запиту:

«Гласність/Перебудова: як вона подавалась у місцевих медіа після впровадження демократичних реформ в УРСР»

Для виконання роботи було ретельно проаналізовано підшивки місцевих газет за 1981–1990 роки:

• «Ленінська правда».
• «Червоний промінь».

У процесі опрацювання виявлено, що риторика місцевої преси еволюціонувала поступово, але суттєво: від жорсткої партійної пропаганди й цензури — до перших проявів відкритої дискусії та свободи слова.

У матеріалах другої половини 1980 років з’являються спроби критичного аналізу проблем, а наприкінці 80 — на початку 90 помітно зростає кількість публікацій про українську мову, культуру, історію та можливість суверенітету України. Окремо досліджено й зміни у висвітленні стосунків УРСР із Заходом — від ідеологічного протистояння до поступового сприйняття його як партнера.

Ця робота ще раз підкреслює виняткову цінність місцевої періодики. Адже місцеві газети — це не просто папір, а джерело первинних свідчень про події, реакції людей і влади, а також важливий доказ правди для майбутніх поколінь.

Сьогодні, коли Україна знову змушена боротися за свою свободу та протистоїть російській дезінформації, архіви краєзнавчихвідділів стають справжньою зброєю — вони зберігають історичну пам’ять і допомагають формувати правильне розуміння України у світі. Працюємо на історичному фронті — заради правди, пам’яті та Перемоги!

Документування злочинів і пам’ять про Героїв

На сторінках «Білопільщини» воєнного часу зафіксовано те, що не має бути забутим:

• злочини російської армії на українській землі;
• зруйновані будівлі й понівечені архітектурні пам’ятки;
• імена загиблих Героїв-земляків, які віддали життя за кожен сантиметр сумського чорнозему.

Для майбутніх поколінь ці матеріали стануть беззаперечними доказами того, через що пройшла громада і якою ціною виборювалася свобода.

Підшивка як форма колективної пам’яті

Підшивка газети — це більше, ніж зібрані номери. Це структурована пам’ять громади, де кожен випуск є фрагментом великої мозаїки. У 2026 році, коли дедалі більше інформації зникає у цифровому просторі, паперові газети набувають особливої ваги. Саме за цими рядками майбутні дослідники вивчатимуть, як жило прикордоння Сумщини у доленосні часи, як реагувало на виклики, кого втрачало і ким пишалося.

Газета «Білопільщина», як і інші місцеві газети прикордоння, — це не лише минуле й теперішнє, а й міст у майбутнє. Вона довела свою життєздатність упродовж століття, переживши зміни назв, режимів і держав. Її підшивки — це гарантія того, що голос громади не зникне.

Підтримка місцевих газет сьогодні — це інвестиція у пам’ять, правду і гідність. Бо без підшивок не буде історії, а без історії не буде усвідомленого майбутнього.

Сумські