У Ромнах попрощалися з молодим Героєм Віктором Орлом

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Ромнах попрощалися з молодим Героєм Віктором Орлом

25 лютого 2026 р. 23:16

25 лютого 2026 р. 23:16

Сьогодні Роменська громада віддала останню шану Воїну-Захиснику, уродженцю Андріяшівської громади – ОРЛУ Віктору Володимировичу.

На Алеї Слави з живими квітами рідні, друзі, керівництво громад, побратими та небайдужі мешканці схилили голови в скорботі, дякуючи воїну за відданість і незламну боротьбу… Священнослужителі провели заупокійну службу, молячись за вічний спокій душі Героя.

У Ромнах попрощалися з молодим Героєм Віктором Орлом

Про життя Героя пише Роменська міська рада:

ОРЕЛ Віктор Володимирович народився 25 жовтня 1995 року в селі Нова Гребля. В 2011 році закінчив Новогребельську загальноосвітню школу l-lll ступенів.

Після чого вступив на навчання до Роменського професійно-технічного училища, де згодом здобув професію столяр будівельний.

В 2015 році створив власну сім’ю, одружився. Того ж року народилася донечка. Здавалося б щастю не має меж, але раптом на його шляху постало горе – втрата батька. Для Віктора це стало важким випробуванням, яке він переживав з глибоким сумом та болем.

У мирному житті Віктор був вмілим електрозварювальником. Будь-яке завдання при будівництві ангарів демонструвало його справжню майстерність в своїй справі та уважність до деталей.

Він залишив по собі не лише добру пам’ять, а й зроблене своїми руками. Віктор був людиною світлої душі та золотих рук. Багато хто знав його як майстерного столяра та електрозварювальника. Його праця втілена у багатьох будівлях, а особливий слід він залишив, працюючи над Ярошівською капличкою — місцем, де тепер за нього підноситимуться молитви.

У вільний час любив рибалити. Його серце було завжди відкрите до людей, але водночас вразливе.

29 серпня 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшовши навчання, був на посаді стрільця-снайпера 3 аеромобільного відділення, 3 аеромобільного взводу, 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.

3 грудня 2025 року Орел Віктор зник безвісти, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі населеного пункту Котлине, Покровського району, Донецької області.

Два місяці родина не припиняла пошуки, трималася за останню надію, вірила та молилася про диво.

Але 13 лютого 2026 року після проведеної експертизи ДНК надійшло трагічне підтвердження.

Віктору назавжди 30…

Боляче від того, що його життєвий шлях обірвався так рано. Віктор ОРЕЛ віддав найдорожче – своє життя – за наше мирне майбутнє.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .