Шостка в останню путь провела свого захисника — сержанта Нацгвардії з позивним «Дукат»

27 лютого 2026 р. 13:08

27 лютого 2026 р. 13:08

Сьогодні Шостка у глибокій скорботі провела в останню дорогу свого сина відважного захисника Максима Сергійовича Мозка. Старший сержант Національної гвардії України загинув під ворожим артобстрілом поблизу Торецька, залишивши по собі світлу пам'ять про свою доброту, відкритість та безмежну любов до родини. Йому назавжди 37...

Максим Сергійович Мозок народився 7 жовтня 1987 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в родині. Хлопчик навчався у загальноосвітній школі № 11. За словами родичів, Максим ріс талановитим і дуже здібним - захоплювався музикою, сам писав пісні. При школі (2003-2005 роки) закінчив курсову підготовку за напрямком «Оператор комп'ютерного набору».

Автор: З Фейсбуку Миколи Ноги

Це унікальний підрозділ, представники якого супроводжують урочисті заходи на найвищому рівні. Після повернення додому чоловік працював у Шосткинській виправній колонії № 66, закінчив службу у званні прапорщика. Наступним кроком у професійній сфері стала служба в одній з військових частин Сумщини, до лав Національної Гвардії чоловік приєднався з 26 листопада 2014 року. Підтвердженням високого професіоналізму стали нагороди «10 років сумлінної служби» та «15 років сумлінної служби» від Міністерства оборони України.

Надзвичайно світлою та важливою подією для чоловіка стало одруження з коханою дівчиною Анною. У любові та злагоді підростала їх донечка Марія, якій зараз 7 років. Через все життя Максим проніс своє захоплення мистецтвом - сам створював і записував пісні, знімав відео-кліпи. Але найголовнішим талантом нашого земляка була його доброта, відкритість і людяність.

«Він завжди був позитивним, щирим, товариським. З будь-ким вмів легко знаходити спільну мову. На Максима можна було покластися у будь-якій ситуації. Мав рідкісний дар «розрядити» напружену атмосферу. Був надзвичайно активним чоловіком, найбільше цінував в інших порядність і чесність… Ми дуже любили (і любимо) його за те, що був центром родини, вмів зібрати і об’єднати своїх рідних. Кожному він віддавав своє тепло, радість, увагу та любов! Це був найкращий у світі син, чоловік, брат, батько та побратим!», - розповідає дружина Аня.

З початком повномасштабної російської агресії Максим Сергійович побував на небезпечних ділянках фронту, воював на Донецькому та Сумському напрямках.

На всі запитання родичів і знайомих відповідав: «А хто, як не я? Як буду дивитися очі своїм побратимам, якщо не піду захищати Батьківщину?»…

У час короткого відпочинку мріяв про Перемогу та зустріч з родиною, про спільний відпочинок у Єгипті - далекій і романтичній країні, де ніщо не нагадує про всі жахи війни… Але найзаповітнішою мрією чоловіка було поповнення сім’ї другою донечкою - такою ж доброю та чарівною, як його кохана Аня та маленька Марійка…

Старший сержант Національної Гвардії України, Мозок Максим Сергійович залишився вірним своїй честі та Україні до останньої хвилини життя… Загинув 26 січня 2025 року поблизу міста Торецьк, потрапивши під артобстріл…

Шостка в глибокій пошані схиляє прапори перед пам’яттю свого захисника, старшого сержанта Нацгвардії. Ця втрата — незагойна рана для всієї громади, адже місто втратило не лише відважного бійця, а й людину виняткової доброти, яка мала ще багато років творити і дарувати радість.

Загибель «Дуката» стала спільним болем для кожного мешканця, назавжди вписавши його ім’я в літопис нашої боротьби. Його мужність та безмежна любов до життя стануть вічним символом незламності нашого духу.

Сумські