Світла пам’ять про Володимира Безрука — колегу, друга, офіцера

09 березня 2026 р. 14:02

09 березня 2026 р. 14:02

Пішов із життя Володимир Євгенович Безрук – людина, яку добре пам’ятають колеги, друзі та всі, кому доводилося працювати поруч із ним. Для одних він був досвідченим оперативником і вимогливим керівником, для інших — надійним товаришем, який ніколи не відмовляв у допомозі та підтримці.

Володимир Євгенович віддав службі в міліції багато років свого життя, пройшовши шлях від молодшого сержанта до майора та начальника відділення карного розшуку. Сумлінна служба, принциповість і людяність принесли йому авторитет серед колег і повагу серед жителів громади. Сьогодні про Володимира Безрука згадують ті, хто працював із ним пліч-о-пліч, ділячись спогадами про роки служби, спільні справи та людину, яку назавжди запам’ятали чесною, порядною і відданою своїй професії.

Спогадами про свого колегу Володимира Євгеновича Безрука ділиться Віктор Іванович Діденко:

- Володимир був хорошою людиною, відповідальним і сумлінним працівником, а ще — добрим другом. Ми з ним служили в міліції з першого дня. Починали з патрульно-постової служби, потім працювали помічниками дільничного, а згодом перейшли до карного розшуку. Там я обіймав посаду начальника, а Володимир був моїм заступником. Загалом службі в міліції він віддав понад 18 років.

У роботі ми були разом щодня — і в будні, і у вихідні. Я навіть не пригадую випадку, щоб Володимир відмовився вийти на службу, коли потрібно було терміново виїжджати на виклик. Він завжди розумів відповідальність своєї роботи.

Володимира Євгеновича неодноразово відзначали нагородами, преміями та медалями. Він мав заслужений авторитет серед колег і повагу місцевих жителів. Було багато слів вдячності від людей, але водночас — і чимало нарікань від тих, кого ми затримували та відправляли за ґрати.

Усі, хто працював із Володимиром, добре його пам’ятають. Серед них — Іван Мащенко, Ігор Губський та багато інших колег, які свого часу складали міцний «кістяк» відділення карного розшуку. Життя і війна розвели нас по різних містах, але коли Володимира не стало, мені телефонували колеги, повідомляли цю сумну звістку.

27 червня Володимир Безрук мав би відзначити свій 60-річний ювілей. Але, на жаль, хвороба назавжди зупинила його життя.

- Шкода втрачати таких людей, — говорить Віктор Діденко.

Про доброго друга та колегу згадує Іван Іванович Мащенко:

- Ми з Володимиром познайомилися, коли прийшли працювати в міліцію. А вже в карному розшуку стали не лише колегами, а й справжніми друзями. Спілкувалися і по роботі, і поза нею. Тим більше, що наша служба часто тривала цілодобово.

Як то кажуть, і шматок хліба ділили, і ночами разом у засідках сиділи. Було й чимало резонансних справ, які розкривали зусиллями всього нашого колективу. Тоді оперативно піднімалися всі — працювали на грабежах, розбоях, убивствах. Бувало, що й по кілька діб не приходили додому, ночували прямо в кабінетах.

Володимир Євгенович був справжнім професіоналом своєї справи і просто хорошою людиною. Він умів знайти підхід до кожного — і до колег, і до людей, із якими доводилося працювати.

На заслужений відпочинок Володимир пішов із посади начальника відділення карного розшуку у грудні 2007 року. Я ж після того попрацював іще пів року. Та й після виходу на пенсію ми не втрачали зв’язку. Зустрічалися з нашим колишнім колективом на професійні свята — День карного розшуку, День міліції. Збиралися разом, вітали один одного, згадували роки служби.

Володимир ніколи не цурався роботи. Він завжди був поруч із колективом — і на службі, і поза нею. Іноді випадала нагода всім разом відпочити десь на природі. Але траплялося й так, що навіть із відпочинку доводилося зриватися і терміново виїжджати на виклик.

Такою була наша служба. І таким пам’ятаю Володимира — надійним колегою, вірним другом і людиною честі, - згадує Іван Мащенко.

- Пам’ятаю Володимира Євгеновича, коли у 2001 році тільки прийшла працювати в Білопільське відділення поліції. Тоді він працював у карному розшуку, на посаді заступника. Це була відповідальна, цілеспрямована, тактовна та ввічлива людина. Володимир Євгенович завжди допомагав молодим працівникам та колегам і ніколи не відмовляв у підтримці – завжди радив, пояснював, підучував, як робити правильно в тій чи іншій ситуації, - говорить начальник сектору превенції ВП №1 (м.Білопілля) Альбіна Мітюн.

Довідково:

Безрук Володимир Євгенович народився 27 липня 1966 року в Білопіллі.

В 1984 році закінчив СПТУ-5 м. Білопілля . В 1999 році – Маловисторопський сільськогосподарський технікум, а вже у 2003 році здобув вищу освіту в Сумському національному аграрному університеті.

За роки служби пройшов шлях від молодшого сержанта міліції до майора міліції.

В різні роки обіймав посади міліціонера ППС міліції ВВС, оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого та начальника відділення карного розшуку.

На заслужений відпочинок пішов 29 грудня 2007 року з посади начальника сектора карного розшуку.

У Володимира Безрука залишились дружина, донька і дві внучки…

Сумські