Марія Римик: зв’язкова Романа Шухевича з кришталевим характером

19 березня 2026 р. 19:26

19 березня 2026 р. 19:26

Історія нашої країни дивом зберегла імена, приречені тоталітарною системою на повне забуття. Викреслені з офіційних документів, вони ще можуть відродитися в нашій пам’яті. Сьогодні ми познайомимо вас з неординарною учасницею українського підпілля: зв’язковою Центрального Проводу ОУН та головного командира Української повстанської армії, Марією Римик. Інформація про видатну підпільницю та її побратимів сьогодні доступна у виданій в еміграції книзі під назвою «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики». (Ред. Ольга Соневицька та ін. — Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Український архів, т. XXVI; Видавець: Діловий комітет земляків Чортківської округи, 1974 р., с. 927).

До підпілля – з гімназійної парти

Шлях Марії Римик до лав підпілля, формування її політичних переконань та гартування незламного характеру почався дуже рано, під час навчання в Чортківській гімназії – навчальному закладі на Тернопільщині, відомому як моральний та інтелектуальний осередок представників незламного національно-визвольного руху.

Навчання для Марії не обмежувалось засвоєнням нових знань – саме в цей час вона раз і назавжди зробила найважливіший в житті вибір, що допоміг їй пізніше приєднатися до руху українського національно-визвольного руху. Вона належала до когорти видатних учениць, що гідно витримали найважливіший у житті іспит – на вірність своїм ідеалам та Батьківщині.

Зауважимо: дівчині було що втрачати. Навчання в гімназії давало великі шанси на сите та стабільне життя. Вона обрала життя в умовах конспірації та загинула, як справжній воїн в нерівній боротьбі за волю та незалежність України.

Зв’язкова Марія Римик – тендітна дівчина з кришталевим характером

Товариші по підпіллю вважали Марію відмінним бійцем з феноменальними здібностями до щоденної, кропіткої, часом виснажливої конспіративної роботи. Підпільники, які щодня торкалися реалій війни та бачили смерть своїх побратимів, називали її дівчиною з «кришталевим характером». Така, досить лаконічна характеристика, мала глибокий зміст та означала:

• абсолютну чесність – адже Марія була надійним товаришем, який не підведе навіть у критичних обставинах;
• моральну чистоту – попри жахи та бруд війни, вона залишалась людяною та вірною своїм ідеалам;
• незламну волю, внутрішній стрижень, який, як кришталь, ніколи не гнеться під тиском обставин.

«Живий архів» та мистецтво бути невидимою

Завдяки характеру, неординарним здібностям та визначним вчинкам, Марія Римик заслужила право на особливу довіру у підпіллі. Отже, виконувала почесні, хоча й неймовірно складні обов’язки зв’язкової Центрального Проводу ОУН та її очільника, Романа Шухевича. Сьогодні, у час цифрових технологій, нам складно уявити, як можна було зберігати найменші деталі секретної інформації – явки, шифри, паролі, імена – виключно в пам’яті, не користуючись жодними «матеріальними носіями» з високим рівнем шифрування та захисту.

Така людина стала більш ніж просто кур’єром. Зв’язкова Марія Римик була справжнім «живим архівом», сховищем цінної інформації. А ще – тендітною дівчиною, що свідомо обрала свій шлях – без права на помилку. Дівчина повною мірою реалізувала талант перевтілення та акторські здібності, виступаючи в «образах» панянки, селянки або подорожньої.

Останній бій та повернення із забуття

23 січня 1947 року в лісі поблизу села Жуків на Тернопільщині в нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич («Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим», «Микола», «Михайло») — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, Лицар Золотого Хреста Заслуги; його дружина; охоронець; а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Головного Командира УПА Романа Шухевича — Марія Римик («Наталка», «Маруся», «Марія»).

Тоталітарна система доклала чималих зусиль для інформаційного вбивства Марії Римик та її побратимів, видаляючи їхні імена з архівів, навішуючи на них, відповідних ідеології ярликів. Реабілітація учасників ОУН почалась уже в незалежній Україні, після прийняття низки законодавчих актів, що допомогли відродити для нашої пам’яті імена загиблих героїв.

Ситуація почала змінюватися з ухваленням:

• Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (1991),
• Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» (2015),
• Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» (2025).

Законодавчі ініціативи та самовіддана праця авторів збірки повернули із забуття постать Марії Римик – непересічної жінки з непохитним характером.

Джерело

Сумські