Денис Метла з Сумщини загинув на фронті

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Денис Метла з Сумщини загинув на фронті

25 березня 2026 р. 11:46

25 березня 2026 р. 11:46

Старший сержант Національної Гвардії України, Метла Денис Володимирович героїчно загинув 13 березня 2026 року під час виконання бойових завдань. Внаслідок влучання ворожого FHV дрону захисник отримав поранення, несумісні з життям.

Народився 13 червня 1996 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в сім’ї. Навчався у ЗОШ№ 12. Після школи юнак вступив до ПТУ-13 (зараз – ДНЗ «Шосткинський центр професійно-технічної освіти») та отримав спеціальність «Водій автотранспортних засобів».

Трудовий шлях Денис розпочав на одному з підприємств Шостки водієм. За словами матері Олени Петрівни, її син з юності цікавився технікою, автомобілями, радіодеталями. Обожнював атівки та мав власну. І вдома, і на роботі лагодив «залізних коней» самостійно, не звертаючись по допомогу. У цій сфері він мав справжній хист і широко використовував його.

З 2018 року чоловік проходив строкову службу в Житомирській області у складі пожежної роти. 13 жовтня 2020 року він підписав контракт з однією з військових частин та приєднався до лав Національної Гвардії України.

Після початку повномасштабної російської агресії боронив рідну Сумщину, а пізніше – воював на фронті. За позивний обрав собі «Німбус» – назву чарівної мітли з казки про Гаррі Потера, з огляду на власне прізвище. Займав посаду дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів. Затишна батьківська оселя поступово перетворилася на міні-майстерню – повсюди лежали найрізноманітніші запчастини до дронів, які Денис Володимирович збирав власноруч. Він мав настільки значний досвід у даній сфері, що міг по звуку БПЛА визначити тип літального апарату і навіть «чий» він – наш чи ворожий…

Спокійний, врівноважений, надзвичайно розумний і здібний, турботливий до своїх рідних – таким назавжди запам’ятають його всі, хто знав і любив. Про військову службу намагався розповідати небагато, щоб не додавати переживань дорогим людям. Кожного дня родичі молилися за свого Дениса – єдиного сина, гордість і надію.

Родина бачила його востаннє 8 березня. Тоді Денис приїздив у коротку відпустку привітати дорогих жінок, маму та бабусю. «Синочок, не дай Боже з тобою щось станеться!», – мимоволі вирвалося у мами. Він повільно поклав голову на плече та тихо промовив: «Тобі подзвонять»…
Їй дійсно подзвонили. Через п’ять днів…

Йому ніколи не виповниться 30 років…

Вічна пам’ять і слава Герою!