У Шостці поховали захисника, педагога з багаторічним досвідом Анатолія Рудика

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Шостці поховали захисника, педагога з багаторічним досвідом Анатолія Рудика

01 квітня 2026 р. 16:43

01 квітня 2026 р. 16:43

Сьогодні у Шостці провели в останню земну дорогу 55-річного військовослужбовця Анатолія Рудика.

Про це повідомляє міський голова Микола Нога.

Чоловік народився 19 лютого 1971 року в селі Кам’яне Лебединського району.

Навчався у Середино-Будській школі №2. З дитинства тягнувся до знань — любив читати, багато вчився, цікавився світом. У вільний час малював, співав, працював з деревом. Те, що він створював своїми руками, і сьогодні бережно зберігається в родині як пам’ять про нього.

У 1988 році вступив до Сумського педагогічного інституту. Згодом, у 2000 році, здобув вищу освіту в Ніжинському державному університеті за спеціальністю вчителя історії.

Найбільшою його гордістю були діти: син Євген (сьогодні також боронить Україну в лавах ЗСУ) та донька Катерина.

Свій життєвий шлях Анатолій пов’язав із навчанням і вихованням молоді. Працював учителем історії та правознавства, передаючи учням не лише знання, а й людяність, високі принципи та любов до Батьківщини.

Згодом працював у сфері освіти на державній службі, але у 2019 році зробив вибір — стати на захист Батьківщини. Підписав контракт і вступив до лав Збройних Сил України.

Пройшов навчання, здобув спеціальність механіка-водія, а пізніше — стрільця-санітара. Його знання не раз рятували життя — і побратимам, і йому самому.

За час повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях на Чернігівщині та Донеччині, мав статус учасника бойових дій. Останнім місцем служби була військова частина безпілотних систем.

25 березня 2026 року Анатолій Васильович помер у відділенні реанімації лікарні м. Кременчук, куди був госпіталізований напередодні з діагнозом “Інсульт ”

Він був людиною тихої сили — скромний, відповідальний, щирий. Завжди готовий допомогти, ніколи не залишався осторонь чужої біди. Для когось — учитель, для когось — колега, для рідних — люблячий батько і син.

Ми втратили не просто людину — ми втратили справжнього чоловіка, вірного сина своєї землі, захисника України.

Світла пам’ять про Анатолія Васильовича назавжди житиме в серцях рідних, друзів, учнів і всіх, хто його знав.