Великодні подарунки під дронами: як волонтер допомагає людям у селі Зелений Гай

11 квітня 2026 р. 16:46

11 квітня 2026 р. 16:46

У селі Зелений Гай Битицького старостату проживає 12 мешканців, в основному це люди похилого віку, розповів Суспільному волонтер — протоієрей Олександр Петренко. У зв’язку з безпековою ситуацією в село не їздить пошта, швидка допомога, там немає магазину. Напередодні Великодня він привіз мешканцям паски, хліб та яйця. Разом з волонтером у селі побували кореспонденти Суспільного.

Коли запищав детектор fpv-дронів, волонтер протоієрей Олександр Петренко додає швидкості і каже, тепер головне якнайшвидше заїхати в ліс: “Емоційна ситуація. Це дуже важливий пристрій, це детектор дронів, без нього зараз взагалі сюди виїжджати дуже небезпечно. Трошки вже назбирали грошей, дасть Бог, вийде купить такий для поїздок в Зелений Гай, і не лише сюди, ми ж займаємося евакуацією”.

“Перед Великоднем ми веземо гуманітарну допомогу, яйця, паски, олію людям. Зараз, на жаль, туди ніхто не їздить, мається на увазі, ні пошта, ні медицина, ні магазини, ніхто. Доводиться возити туди все самому”, — говорить волонтер.

Місцева жителька пані Галина говорить, що діти постійно кличуть до міста, але вона не хоче їхати: “Я не сумую, я собі роботу знайду. У мене друзів багато, мені телефонують. Все було, і поросята, й кури, й індики, утята. У нас світло постійно, наш Гай не ображають. Дровами топимо, в Івана он упала груша, як вона хату не розбила у них, я ламаю гілочки на розпалку”.

Після смерті чоловіка, додає пані Галина, живе сама: “За сорок днів два поховання, чоловік помер і невістка померла, син сам у місті лишився. Головне не хворіти, а то все буде. Ми з дідом, як пішли на пенсію, попоралися, поробили, і по ярках лазили, по 60 років, а ми лазимо, і ще б лазили, аби не вмер”.

Пані Віра, каже, нещодавно був приліт біля її будинку: “Ну що тут хорошого, як кожен день літають, вчора один за одним літали, і не зрозуміло, чиї вони, хто вони, іноді буває й таке, що по хаті гепає. Молюсь Богу, зранку, ввечері, прошу, щоб захистив. Я не знаю, чи “шахед”, чи КАБ летів, але такий вибух був, наче ножем по серцю. Стан такий був, що зараз в хату, по даху як вдарить, і все, хата розвалиться. Але я тримаюсь мужньо”.

Пан Борис дякує за допомогу, але від яєць відмовляється, каже, що в нього кури добре несуться. Показує хрест, який виготовив власними руками, встановив його тут в пам’ять про сина. Він загинув на фронті: “На донецькому напрямку він був на передовій, він був взводний, вони йшли й потрапили в засідку, і він загинув. Я розмовляв з його побратимами, кажуть загинув миттєво, куля потрапила в скроню. Це було в серпні минулого року”.

“Боляче це все, але я дякую йому, що він жив. Що він 39 років, і 21 день, жив, радував. Все ось тут ми робили, і город, і косили, і дрова готували, де не гляну, скрізь ми з ним працювали, це заспокоює”, — говорить чоловік.

На цьому місці, говорить пан Борис, була його стара баня: “Десь у вересні щось залетіло, миттєво спалахнуло, люди зібралися, ми все гасили, не погасили. Приїхали пожежники, все догоріло”.

Пану Борису 88 років, чоловік каже, що на своє 90-річчя мріє взяти участь у забігу для спортсменів його віку, який відбудеться у Стамбулі, поки ж займається ковальством: “Мені взимку нічого робити, то я займався оцим. Викував, з цього боку то грецькі воїни, а це римські легіонери. У них щити такі були, у римлян, а у греків були круглі. Ну я трішки звихнутий на стародавній Греції”.

На зворотному шляху, говорить Олександр Петренко, максимальна увага, адже в цьому районі дронова загроза постійна: “Це десь далеко, бо ми не бачимо зображення. — Отже, тут дуже небезпечно? — Все що на північ від Сум, воно дуже небезпечно”.

В Зеленому Гаю, за його підрахунками, каже Олександр Петренко, залишається 12 людей, в основному це люди похилого віку.

Сумські