вологість:
тиск:
вітер:
Вивела онуків з палаючого будинку та повернулася за фотографією загиблого на війні сина: історія родини з прикордоння Шосткинщини, будинок якої знищили росіяни
24 квітня 2026 р. 10:47
24 квітня 2026 р. 10:47
Два місяці тому життя Наталії та її родини різко змінилося. У селі Пигарівка, неподалік російського кордону, їхній дім атакував дрон. Усередині були Наталія та її двоє онуків — 9-річний Коля і 12-річний Саша.
«Це був ранок. Усе було спокійно», — згадує Наталія. — «А потім з’явилося це дзижчання… і раптом — вибух».
За лічені секунди будинок охопило полум’я. Наталія закрила Колю своїм тілом під час удару. Саша отримав поранення, коли заходив у будинок.
«Ми намагалися вибити вікна, але вони не піддавалися. Усе навколо руйнувалося і горіло».
Їй вдалося вивести обох хлопців через вікно — а потім вона повернулася всередину за документами.
«Я також взяла фотографію сина», — каже вона. Її син, Олександр, нещодавно загинув на фронті.
За мить будинок обвалився. Наталія ледве встигла вибратися живою. Не маючи нічого, родину евакуювали до Шостки.
«Ми вийшли з вогню», — каже вона. — «Нам було нікуди більше йти».
Після кількох днів у лікарні та кількох переїздів через постійні обстріли вони опинилися в порожній квартирі — без жодних речей.
Підтримка Норвезької ради у справах біженців (NRC), за фінансування Державного департаменту США, допомогла їм почати життя спочатку.
Завдяки екстреній мультисекторальній грошовій допомозі — одноразовій, безумовній фінансовій підтримці, яку надають після кризових подій, як-от обстріли, щоб люди могли закрити найнагальніші потреби — вони змогли придбати одяг, базові побутові речі та почати відновлювати життя.
«У нас нічого не було. Ця допомога дозволила нам хоча б трохи відновитися», — каже Наталія.
Сьогодні родина поступово повертає стабільність. Наталія доглядає за хлопцями та допомагає їм навчатися онлайн, а їхня мама Анна знайшла роботу в місцевій лікарні.
Маленькі речі тепер приносять розраду — іграшкова машинка для Колі, час із морською свинкою для Сашка.
Але відчуття втрати залишається.
«Я хочу додому», — тихо каже Наталія. — «Але я боюся повертатися».
І все ж навіть зараз родині є за що триматися:
«У нас є де жити. Діти можуть навчатися», — каже вона. — «Дякувати Богу за це».
Історією родини поділилися у Норвезькій раді у справі біженців.
Джерело: shostka.info
Новини рубріки
На Сумщині прогнозують заморозки вночі та опади вдень
24 квітня 2026 р. 21:18
Світло без обмежень: для Сумщини 25 квітня не вводять погодинних відключень
24 квітня 2026 р. 20:57