Після ампутації повернувся у стрій: історія військового з Кролевця на позивний «Веселий»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

25 травня 2026 р. 21:39

25 травня 2026 р. 21:39

Уродженець Кролевця Сергій на позивний «Веселий», який служить у 101 окремій бригаді територіальної оборони, після важкого поранення та ампутації ноги повернувся до служби.

Його історію розповіли у бригаді.

До повномасштабної війни чоловік жив у Кролевці, мав родину та роботу. У січні 2023 року добровільно долучився до ЗСУ, прийшовши до рекрутингового центру 101 бригади ТрО. Спочатку служив у піхоті, а згодом потрапив до розвідки, де став водієм.

Сергій згадує, що спершу його здивувала закарпатська говірка, адже в бригаді служить багато закарпатців. Та з часом він не лише адаптувався, а й вивчив чимало нових слів.

Життя військового кардинально змінилося після атаки ворожого дрона на автомобіль, у якому він перебував разом із побратимами. Двоє військових загинули на місці, ще одна військовослужбовиця дивом вижила. Сам Сергій прокинувся вже у госпіталі з ампутованою ногою.

Попереду були операції у Києві, тривале лікування та реабілітація. Протезування чоловік проходив у Дніпрі, у центрі «Superhumans». Уже через п’ять місяців після ампутації він знову навчився впевнено ходити.

За законом військовий мав право звільнитися зі служби, однак вирішив повернутися до побратимів. Каже, рішення ухвалив уже за тиждень після поранення.

«Хлопці у нас продовжують воювати, і я відчуваю, що можу бути корисним. Нехай уже не так, як раніше, але моя служба триває», — говорить Сергій.

Найважчим після поранення, зізнається «Веселий», було психологічно прийняти нову реальність. Найбільше переживав за родину. Підтримкою для нього стали дружина, з якою вони разом уже 20 років, та 12-річний син.

У 101 бригаді наголошують: історія Сергія — це приклад незламності, сили духу та вірності своїй країні навіть після важких випробувань.