На фронті загинув Олександр Веремієв з Сумщини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На фронті загинув Олександр Веремієв з Сумщини

26 травня 2026 р. 17:49

26 травня 2026 р. 17:49

24 липня 2025 року біля населеного пункту Яблунівка останній бій зустрів Олександр Веремієв з с. Баничі, що на Сумщині. До теперішнього часу вважався зниклим безвісти

Олександр Сергійович Веремієв (11.07.1978 – 24.07.2025 рр.) – чоловік із великим серцем, надійний товариш, люблячий батько і мужній воїн, який віддав за нас найдорожче – своє життя.

Олександр Сергійович був справжнім сином своєї малої батьківщини. У Баничах, де він народився, проросли його глибокі життєві коріння. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Баницької загальноосвітньої школи вступив до Глухівського агротехнічного коледжу, де здобув професійну освіту за спеціальністю «механік».

Свою трудову діяльність він розпочав на місцевому виробництві, тривалий час працював у Баницькому кар’єрі кварцитів. Потім були роки роботи у столиці, куди доля повела в пошуках кращого майбутнього для родини. Але де б він не був, серцем завжди залишався вдома.

У цивільному житті Олександр Веремієв активно захоплювався спортом: грав за місцеву футбольну команду села Баничі та любив баскетбол. Олександра пам’ятають як людину слова – серйозного, працьовитого, безвідмовного. Проте вся ця суворість миттєво зникала, коли мова заходила про найголовніший сенс буття чоловіка – доньку Аліну. Для неї батько був усім світом, а вона – найбільшою в житті татовою гордістю.

У квітні 2025 року звичне життя Олександра змінила мобілізація. Він став в стрій гранатометником 2-го механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 2-го механізованого батальйону, щоб захистити право своєї дитини жити у вільній країні.

Військову службу проходив на рідній Сумщині, тут і загинув.

Йому назавжди залишиться 47.

У загиблого воїна залишилися батько, брат та донька.

Вічна пам’ять і слава Герою!