“Я не знаю, де перехід”: як по Сумах пересуваються незрячі люди

30 травня 2026 р. 17:36

30 травня 2026 р. 17:36

Нерівні тротуари, відсутність тактильних позначок, звукових світлофорів — щоденні перешкоди для людей із порушеннями зору в Сумах. Кореспонденти Суспільного разом із медсестрою Оленою Савченко пройшли маршрутом, яким жінка ходить на роботу 14 років, та побачили труднощі, з якими вона стикається щодня.

Олена Савченко йде додому після закінчення робочого дня. Вона працює медсестрою з масажу в поліклініці на вулиці Хворостянка. Каже, 14 років ходить цим маршрутом, звикла не тільки до дороги, а й до можливих перешкод.

Жінка розповіла, що остаточно втратила зір близько 10 років тому. До того встигла вивчити дорогу, але, каже, це не рятує від незручностей.

“Я ніколи не знаю, де перехід. Я йшла по Праці, я не знала, де перехід, вони взагалі не промальовані, і немає жодних тактильних позначок. Хоч цеглину покладіть, щоб я цю цеглину тростинкою намацала і розуміла, що тут перехід. А так тут десь ямка з грязюкою, вона мене орієнтує, я розумію, що ямка справа, значить я на переході. Зараз, здається, може бути зелений, тому що тиша переді мною, спробуємо йти”, — говорить Олена Савченко.

Додому Олена добирається за розкладом руху тролейбусів, каже, їздить переважно комунальним транспортом. Він ходить за розкладом, зупиняється біля бордюру, є час на посадку і висадку, зручні поручні, зупинки оголошуються голосом.

Ходити такими дорогами, говорить Олена, спочатку звикала.

“В мене падав-падав зір. Я кожного ранку прокидалася і розуміла, що я вже сьогодні бачу гірше, ніж учора. І в мене теж була подарована мені тростинка, і одного разу я вийшла з дому, я зрозуміла, що без неї до роботи вже не дійду. Я повернулась додому, взяла тростинку і пішла собі. Пішла і посеред дороги вже почала розуміти, що в мене виходить, що в мене виходить непогано. Потім пройшла спеціальний курс навчання і ходжу”, — зізнається жінка.

На звичних маршрутах доводиться бути готовою до нових перешкод, але все одно веде активний спосіб життя, каже жінка.

“ Я їжджу на базар центральний. Я минулого року взагалі ходила в театр, в Щепкіна. Мені дуже подобалося. Не боялася ніде. І до друзів у гості. Хочеться жити”.

У Сумах немає жодного повністю безбар’єрного маршруту для людей із порушеннями зору, вони орієнтуються по пам’яті, а не за спеціальною інфраструктурою. Якщо на маршруті щось змінилося — люди втрачають орієнтири. Такі дані дослідження, проведеного Центром громадських ініціатив “Інтелект Сумщини” Сумського державного університету. У дослідженні взяли участь 140 мешканців Сум із порушеннями зору. Різні етапи дослідження показали бар’єри в міському середовищі, які багатьом подолати не до снаги, каже дослідниця Світлана Півень:

“ Доволі-таки невелика частина може ходити у своєму мікрорайоні, 28 відсотків, якщо я не помиляюсь. Близько 20% можуть гуляти біля свого будинку. І що вразило мене як дослідницю — це те, що зі 140 респондентів 16% говорять про те, що вони взагалі не можуть покинути власне приміщення, тобто вони не виходять із дому”.

За результатами дослідження, головні перешкоди для пересування містом — це відсутність звукових світлофорів, автотранспорт на тротуарах, зокрема й покинуті електросамокати, стан дорожнього покриття, який погіршується через погодні умови.

Як сказала Світлана Півень, дослідження замовила ГО “Ініціативи Слобожанщини” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та за фінансування Норвезького і Шведського гуманітарних агентств. Його результати представлені раді безбар’єрності Сумської міської громади. Громада потребує великих новацій у цьому напрямку, каже уповноважена з питань безбар’єрності в громаді, заступниця міського голови Римма Бикова:

“ Затверджений нами план заходів на 2026 рік з реалізації Національної стратегії безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, він у нас якраз частково вже спрямований на реалізацію тієї проблематики, яка в цьому дослідженні фігурує”.

Зокрема, каже Римма Бикова, минулого року затвердили перший безбар’єрний маршрут по проспекту Лушпи, цьогоріч планують його реалізовувати.

“ Це буде стосуватися і облаштування зупинок у частині пониження бордюрного каменю. Це буде також стосуватися і встановлення інформаційних терміналів, які будуть оповіщувати людей і звуком, і візуально про те, який транспорт прибуде, який транспорт буде, навпаки, скоро від’їжджати і таке інше, і таке інше. Також планується встановити на будівлі Департаменту соціального захисту населення звуковий маячок для того, щоб люди орієнтувалися по ньому”, — говорить Римма Бикова.

Цьогоріч у плані — коригування проєктно-кошторисної документації на облаштування маршруту на Лушпи. За словами Римми Бикової, визначені ще два безбар’єрні маршрути, від центру “Романтика” до театру Щепкіна та район біля ЦНАПу й інклюзивної бібліотеки на вулиці Британській. Наразі визначають, які саме об’єкти там потрібно облаштувати. Також отримали пропозицію обладнати шість переходів звуковими оповіщувачами.

Як зазначає Римма Бикова, будь-які роботи в облаштуванні міста потребують спочатку виготовлення відповідної документації, і вже цей етап залежить від фінансових можливостей громади. Тим часом деякі вимоги щодо безбар’єрності враховують при проведенні планових робіт, наприклад, пониження бордюрного каменю біля переходів під час ремонту доріг.

Сумські