Служба довжиною у 18 років: шлях гвардійця 2 Шосткинського полку на псевдо “Ангел”

01 червня 2026 р. 16:48

01 червня 2026 р. 16:48

Головний сержант кулеметного взводу 2 Шосткинського полку на псевдо “Ангел” понад 18 років присвятив службі. Сьогодні він допомагає командиру взводу, навчає молоде поповнення та виконує бойові завдання із захисту українського неба від ворожих повітряних атак. За його плечима — роки служби кінологом, служба у роті спеціального призначення та участь у виконанні складних бойових завдань.

Історію захисника розповіли у військовій частині.

«У 2008 році я підписав контракт із 2 Шосткинським полком на посаді стрільця. Пам’ятаю, як під час одного із шикувань побачив виступ кінологів зі службовими собаками. Тоді мене це настільки захопило, що я вирішив спробувати себе в цій професії. Так і став кінологом», — згадує Ангел.

Кінологічній службі він присвятив п’ятнадцять років. За цей час здобув чималий досвід, брав участь у численних заходах та змаганнях, працював зі службовими собаками та постійно вдосконалював свої навички.

«Одним із найяскравіших спогадів мирного часу для мене стали змагання у 2013 році в Одесі. Тоді ми разом із побратимом Романом Ляшенком брали участь у Чемпіонаті України з багатоборства кінологів серед військових частин. У командному заліку нам вдалося вибороти перше місце. Це був момент гордості за нашу роботу та багаторічну підготовку», — розповідає військовослужбовець.

У 2023 році Ангел вирішив спробувати себе в новому напрямку та перевівся до роти спеціального призначення.

«Хотілося розвиватися далі та отримати новий досвід. Потрапивши до підрозділу, я пройшов відповідне навчання, яке дало мені багато корисних знань та навичок. Служба у спецпідрозділі була цікавою та насиченою», — говорить він.

У складі роти спеціального призначення гвардієць виконував антитерористичні та антидиверсійні заходи, брав участь у виявленні, блокуванні та знешкодженні ворожих диверсійно-розвідувальних груп, а також здійснював зміну та супровід особового складу на бойових позиціях.

«Під час однієї зі змін ми з побратимами рухалися на позиції та потрапили у засідку ворожої ДРГ. Противник відкрив по нас щільний вогонь із усього наявного озброєння. Разом із нами під обстріл потрапив і суміжний підрозділ. Нам вдалося організовано відійти та евакуюватися, але кілька військовослужбовців суміжного підрозділу отримали осколкові поранення. До прибуття евакуаційної групи я допомагав надавати їм домедичну допомогу. На щастя, серед наших бійців втрат не було», — пригадує Ангел.

У 2025 році військовослужбовець продовжив свій шлях у підрозділі протиповітряної оборони та перевівся до роти загону прикриття повітряного простору, де проходить службу й сьогодні.

«Зараз я займаю посаду головного сержанта кулеметного взводу. Допомагаю командиру взводу, працюю з молодим поповненням, передаю свій досвід та виконую завдання із захисту українського неба від ворожих повітряних атак», — говорить гвардієць.

На запитання про найяскравіші моменти повномасштабної війни він відповідає стримано.

«Чесно кажучи, майже нічого позитивного за цей час не запам’яталося. Лише біль, сум за загиблими побратимами та усвідомлення того, скільки горя ця війна принесла в українські домівки. Саме тому кожен із нас продовжує виконувати свою роботу, щоб наблизити день нашої Перемоги», — підсумовує Ангел.

Сумські