Помер штаб-сержант Олександр Помазан із Роменщини, який виховав п’ятьох доньок і захищав Україну

27 червня 2026 р. 12:43

27 червня 2026 р. 12:43

Вчора Роменська громада вдруге за день з глибоким болем у серці стоїть перед гіркою втратою. Війна щодня нагадує нам про свою жорстокість і ціну свободи, вона безжально забирає найкращих, руйнує родини, залишаючи після себе біль, сльози й порожнечу.

Цього скорботного дня Роменську громаду знову спіткала невимовна втрата – «на щиті» до рідного дому повернувся уродженець Андріяшівської громади – Олександр Олексійович ПОМАЗАН.

Віддати останню шану Захиснику прийшли рідні, керівництво громад, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади. Чин поховання та літію за загиблим Воїном відслужили священнослужителі Православної Церкви України.

Під звуки військового оркестру, під журливу мелодію «Плине кача», в останню путь провели Воїна, який назавжди залишиться у наших серцях як справжній Герой.

Про життя Героя пише Роменська міська рада.

Олександр Олексійович ПОМАЗАН народився 24 квітня 1976 року в місті Покровськ Артемівського району Донецької області. У 1983 році родина переїхала до села Перехрестівка Роменського району, яке стало для нього справжньою малою батьківщиною. Того ж року Олександр пішов до першого класу місцевої школи, яку закінчив у 1993 році. Після здобуття середньої освіти навчався на курсах водіїв у Недригайлівському професійно-технічному училищі, отримавши професію, яка згодом стала справою його життя.

У день свого 18-річчя Олександр був призваний на строкову військову службу. Спочатку проходив її у селищі Лиманське Одеської області в автомобільному батальйоні. Згодом був переведений до міста Котовськ, а після року служби направлений до школи прапорщиків у місті Балта Одеської області. Після успішного навчання проходив службу у військовій частині РВК-56, де здобув авторитет відповідального та дисциплінованого військовослужбовця.

8 серпня 1998 року Олександр одружився. Разом із дружиною вони створили міцну, дружну родину та виховали п’ятьох доньок, які були найбільшою гордістю й сенсом його життя. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, який щоденно працював заради добробуту своїх дітей.

Коли Україна стала на захист своєї незалежності, Олександр не залишився осторонь. Не вагаючись, він став до лав Захисників, розуміючи, що майбутнє його дітей залежить від мужності тих, хто боронить рідну землю. 22 вересня 2022 року був призваний на військову службу. Проходив службу у 58-ої окремої мотопіхотної бригада імені гетьмана Івана Виговського на посаді головного сержанта, командира відділення. Завдяки своєму досвіду, відповідальності та лідерським якостям користувався повагою серед командирів і побратимів.

1 квітня 2025 року був переведений на посаду водія-акумуляторника, де й надалі сумлінно виконував поставлені бойові завдання, залишаючись відданим військовій присязі та українському народові.

Вдома на нього завжди чекали найдорожчі люди — дружина, п’ятеро доньок, рідні та близькі. У кожному листі й телефонній розмові вони просили його берегти себе. Але він беріг Україну.

21 червня 2026 року командир ремонтного відділення бронетанкової техніки 58-ої окремої мотопіхотної бригада імені гетьмана Івана Виговського, штаб-сержант Олександр ПОМАЗАН помер від гострої серцево-судинної недостатності.

Воїну назавжди 50 років…

У глибокій скорботі залишилися його дружина, п’ятеро доньок, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав Олександра як добру, чесну, працьовиту й мужню людину.

Сумські