11 хвилин до смерті: донька загиблої Наталії Кашари ставить жорсткі питання «Укрзалізниці»

10 липня 2026 р. 18:38

10 липня 2026 р. 18:38

«Я не вимагаю співчуття. Я вимагаю правди», – Анастасія, донька загиблої залізничниці Наталії Кашари, після втрати рідної людини намагається знайти відповідь на питання, чому загинула її мама, і чи можна було цього уникнути. У ніч на 12 червня війська рф вдарили безпілотниками по станції «Терещенська» на Шосткинщині. 44-річна Наталія Кашара загинула на місці. Її колега Ксенія Жирна, якій було 33 роки, через 23 години померла в лікарні від отриманих важких травм.

«У нашій родині всі – залізничники, – розповідає Анастасія. – Мій батько, дядько, тітка – залізничники. Я виросла серед людей, які все життя працювали на залізниці, тому добре знаю, як насправді виглядає ця робота».

Після загибелі Наталії та Ксенії в «Укрзалізниці» написали, що жінки були завчасно попереджені про небезпеку та мали можливість пройти до встановленого на станції мобільного укриття.

Втім, зазначає донька загиблої, за протоколами роботи, працівник «Укрзалізниці» не може просто встати й піти: він має прийняти повідомлення від диспетчера, зробити необхідні записи в журналах, сповістити через парковий зв’язок працівників станції, передати інформацію локомотивним бригадам по радіозв’язку, зупинити маневрові роботи, сповістити машиністів поїздів, у разі необхідності забезпечити евакуацію пасажирів, передати інформацію всім причетним підрозділам – і лише після всього цього прямувати до укриття.

До того ж виникає багато питань щодо наявності сховища, яке мало б врятувати людей на цій станції.

«Якщо працівники повинні були перейти до укриття, то де саме воно розташоване?», – запитує Анастасія.

У ніч, коли стався удар, тіло Наталії знайшли біля дверей виробничого приміщення, звідки вона намагалася вибігти, щоб врятуватися. На фото та відео, знятих на місці трагедії, видно, що це – звичайна будівля, яка не може захистити людей під час небезпеки: дерев’яні двері, цегляні стіни, вікна.

Від цього місця до мобільного укриття, встановленого на станції, треба пробігти 250 м, якщо дивитися напряму. Але, говорить Анастасія, це – на карті, в реальності ж довжина маршруту, який пролягає через колії і є небезпечним сам по собі (через наявність контактної мережі з напругою), становить вже понад 350 м. І це все – вночі, у темряві.

У коментарі від гендиректора «Укрзалізниці» Олександра Перцовського, залишеному під постом Анастасії у соцмережах, зазначається, що сигнал про небезпеку був переданий на станцію о 00.18. Влучання сталося о 00.29.

На думку родини, цього часу було явно недостатньо, щоб виконати всі дії, що вимагаються протоколами, і встигнути перейти у безпечне місце. Але найбільше сім’ю ранить та обурює твердження про те, що, мовляв, жінки просто не схотіли йти до укриття:

«…Колеги вирішили просто зупинити роботу та перечекати на першому поверсі, не залишили будівлю», – Олександр Перцовський.

Те ж саме стверджують і в коментарі «Укрзалізниці» під дописом Анастасії у мережі Instagram:

«На превеликий жаль, вони (загиблі працівниці – ред.) не залишили приміщення Посту ЕЦ (електричної централізації – ред.), а просто перейшли з робочих місць на перший поверх. Жодним чином ніхто їх не звинувачує, розуміємо напруженість у таких місцях – тривоги стали буденністю».

Анастасія каже, що їй боляче читати формулювання, які прямо чи опосередковано створюють враження, що причиною трагедії стали дії самих працівників.

«Моя мама не ігнорувала небезпеку. Моя мама не нехтувала інструкціями. Моя мама виконувала свої службові обов’язки. Так само, як і її колега Ксенія Жирна», – переконана Анастасія.

Крім того, що їй болить через загибель рідної людини, говорить Анастасія, вона також непокоїться про те, що сотні та тисячі працівників залізниці щодня вимушені обирати між виконанням службових обов’язків та власною безпекою.

«Якщо система безпеки існує лише на папері, а в реальному житті її неможливо виконати так, щоб залишитися живим, то про це потрібно говорити відкрито», – каже дівчина.

Для прикордонної Сумщини це дійсно питання життя і смерті. У Департаменті інформаційної політики та стратегічних комунікацій АТ «Укрзалізниця» у відповідь на запит Кордон.Медіа зазначили, що з початку 2026 року внаслідок бойових дій на Сумщині загинули 3 залізничники, ще 13 були поранені (інформація станом на 22 червня 2026 року).

За цей же період ворог 174 (!) рази вдарив по об’єктах залізничної інфраструктури та рухомого складу в області . Зафіксовані 6 випадків ударів по вокзалах та 40 – по потягах, 24 випадки пошкодження колій.

В «Укрзалізниці» нам повідомили, що укриття для працівників і пасажирів облаштовані на 10 залізничних станціях та вокзалах.

«Також встановлюються мобільні укриття для працівників компанії, які товариство виробляє на власних потужностях. Інформація про місце їх розташування не розголошується з міркувань безпеки», – йдеться у відповіді УЗ на запит Кордон.Медіа.

Є первинне мобільне укриття і на привокзальній площі залізничної станції «Терещенська», зазначають в «Укрзалізниці». Водночас інформації про деталі щодо його розташування не надали.

Щодо обставин загибелі двох працівниць на станції «Терещенська» в «Укрзалізниці» на запит Кордон.Медіа повідомили:

«Розслідування нещасного випадку внаслідок воєнних (бойових) дій проводиться Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. На даний час розслідування триває».

А поки що родина загиблої залізничниці вимагає не тільки офіційного розслідування, а й публічного звіту про його результати.

«Пам’ять про загиблих заслуговує не на пошук виправдань, а на встановлення всіх обставин трагедії та притягнення до відповідальності тих, хто допустив порушення, якщо такі порушення мали місце», – говорить Анастасія.

Фото: Анастасія Кашара

Джерело: Кордон Медіа .

Сумські