«Мої діти служать, і я піду»: у Шостці попрощалися із захисником Сергієм Авдасьовим

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

18 липня 2026 р. 13:24

18 липня 2026 р. 13:24

Війна забрала життя ще одного захисника із Шостки. 18 липня містяни провели в останню путь Авдасьова Сергія Васильовича.

Сергій Авдасьов народився 30 червня 1978 року у Шостці. Виховувався у дружній родині разом із сестрою. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №2, де здобув неповну середню освіту. Згодом закінчив професійно-технічне училище №13, отримавши спеціальність токаря.

З дитинства Сергій захоплювався футболом, велоспортом та лижним спортом. Любив активний спосіб життя, був енергійною, працьовитою та відповідальною людиною. У мирному житті працював різноробочим.

Найбільшою цінністю для нього була родина. Сергій був люблячим батьком доньки та щасливим дідусем онука Михайла, яких безмежно любив і якими надзвичайно пишався.

Рідні, друзі та знайомі пам'ятають його як добру, щиру, товариську, врівноважену й працьовиту людину, яка завжди була готова підтримати та допомогти.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій не залишився осторонь. Його слова: «Мої діти несуть службу… і я піду», стали свідомим життєвим вибором. Без вагань 1 липня 2022 року він став на захист України. Проходив військову службу на посаді навідника механізованого відділення у званні солдата. Він був відданим Військовій присязі, сумлінно виконував бойові завдання та до останнього залишався вірним своєму обов'язку перед українським народом.

«Мої діти служать, і я піду»: у Шостці попрощалися із захисником Сергієм Авдасьовим

Удома на Сергія чекала мати. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але згодом Герой повернувся до рідної Шостки на щиті — до рідного дому, до матері, яка з болем і надією чекала свого сина. 26 листопада 2024 року солдат Авдасьов Сергій Васильович загинув поблизу населеного пункту Дальнє Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій та вогневого ураження з боку російських окупаційних військ.

Він до останнього подиху мужньо виконував свій військовий обов'язок, захищаючи Україну, її незалежність, свободу та майбутнє українського народу. Світла пам'ять про Сергія Васильовича назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, побратимів і всіх, хто знав його. Він віддав найдорожче — власне життя — заради миру, свободи та незалежності України.

«Мої діти служать, і я піду»: у Шостці попрощалися із захисником Сергієм Авдасьовим