«Головне — знати, що цей дрон уже нікому не зашкодить»: історія гвардійця 2 Шосткинського полку Кирлана Миколая

07 серпня 2026 р. 11:28

07 серпня 2026 р. 11:28

Миколай – оператор батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів 2 Шосткинського полку. До лав полку він долучився у 2023 році, коли йому було 20 років. Про це пише прес-служба Військової частини 3022 Національної гвардії України.

Перший час Миколай ніс службу на кордоні Сумської області. Згодом перевівся на посаду кінолога та працював зі службовими собаками. Проте ще майже від початку служби його цікавили безпілотники й хотілося спробувати себе в ролі пілота. Тоді можливості перейти на інший напрямок не було, тому до своєї мети він ішов поступово.

«Я майже із самого початку хотів літати, мені це було цікаво. Але не було можливості перевестися та навчатися. Через три роки нарешті вдалося перейти до підрозділу, де я зараз. Одразу почав навчання і майже відразу поїхав на виїзд, щоб бачити всю роботу вже на практиці, дуже допоміг побратим», — згадує гвардієць.

Сьогодні Миколай працює зі швидкісними дронами-перехоплювачами. FPV використовує переважно під час тренувальних і тестових польотів, а також для огляду місцевості та орієнтирів. За його словами, на початку потрібно швидко засвоїти великий обсяг нової інформації та звикнути до обладнання.

«Найскладніше спочатку — швидко все зрозуміти, бо апаратури та інформації дуже багато. Треба навчитися добре контролювати дрон навіть у найменших рухах. Але якщо є бажання навчитися, то нічого надзвичайно важкого немає», — розповідає Микола.

Робота з перехоплювачем має свої особливості. Пілоту потрібно не лише впевнено керувати дроном, а й у потрібний момент змінювати режим польоту, працювати на високій швидкості та постійно контролювати ситуацію.

«Саме керування не дуже відрізняється від FPV. Просто на пульті задіяно трохи більше тумблерів. Перехоплювач важчий, його потрібно переводити зі звичайного режиму FPV у горизонтальний швидкісний політ і назад. А найскладніше — виявити ціль та правильно зайти на неї. Але практика показує: якщо ми ціль уже знайшли, шансів полетіти далі в неї небагато», — ділиться гвардієць.

Одним із моментів, який Миколай пам’ятає особливо добре, стало його перше знищення ударного БпЛА типу «Герань-2». Для нього це було не просто перше успішне бойове застосування, а й усвідомлення результату своєї роботи.

«Емоції від першого збиття не порівняти ні з чим. Захват, радість, але водночас розуміння, що цей ворожий дрон уже не влучить у цивільних чи підприємство, ніхто через нього не постраждає. Для мене це найголовніша мотивація», — розповідає Микола.

Не менш важливою частиною служби він називає людей поруч. Він згадує підтримку командира батареї на псевдо Сенсей та навчання у побратима, який допоміг йому опанувати новий напрямок.

«Найбільше запам’ятовуються перші збиття, розуміння, що ти нікого не підвів, і взаємодія з побратимами. Допомога Сенсея та навчання у побратима — одного з кращих пілотів нашого підрозділу — для мене багато значать», — говорить Микола.

А серед бойових епізодів є й ті, які зараз згадуються з усмішкою. Під час одного з перехоплень екіпаж уже наздогнав та побачив ворожу ціль, коли поруч з’явився дрон суміжного підрозділу.

«Ми вже бачили ціль і йшли на зближення, коли помітили перехоплювач суміжників. У результаті обігнали їх і відпрацювали по цілі буквально перед носом. Така от невелика конкуренція за ціль», — усміхається гвардієць.

Шлях від служби на кордоні Сумської області та роботи зі службовими собаками до оператора зенітних БпАК зайняв у Миколи кілька років. Сьогодні він займається тим, чого прагнув майже від самого початку служби. І кожна знищена ворожа ціль для нього має простий і зрозумілий сенс — вона більше не долетить туди, де могла забрати чиєсь життя.

Сумські