Понад 9 місяців вважався безвісти зниклим: Шосткинщина провела в останню путь Віталія Волянського

08 серпня 2026 р. 15:34

08 серпня 2026 р. 15:34

Сьогодні у Гамаліївці Шосткинської громади попрощалися із захисником Віталієм Волянським . Про це повідомляє міський голова Микола Нога.

Віталій Леонідович народився 6 лютого 1986 року у с. Гамаліївка, крім нього у сім’ї підростала старша сестра. Навчався у Шосткинській школі № 6. Змалечку хлопчик цікавився футболом, активно приймав участь у футбольних змаганнях з сусідніми селами на місцевому стадіоні. Знання Віталія у даній галузі вражали навіть досвідчених чоловіків – він поіменно міг назвати гравців багатьох вітчизняних і зарубіжних команд, не пропускав жодного матчу по телевізору та знав всі зміни у міжнародній турнірній таблиці. За словами матері, він дуже любив тварин і піклувався про них, старанно допомагав по господарству, ріс відповідальним і добрим. Захоплювався рибальством, збиранням грибів і ягід.

Деякий час молодий чоловік працював у будівельній сфері, потім – у галузі деревообробної промисловості (на пилорамах Шосткинщини).

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів родина Волянських не залишилася осторонь всенародної біди – постійно перераховували гроші волонтерам, допомагали плести маскувальні сітки для наших захисників. «Якщо не воюю на фронті, будемо допомагати грошима та своєю працею», – говорив Віталій.

Наш земляк був призваний до військової служби 5 травня 2025 року. Після проходження навчання, наприкінці червня Віталій Леонідович став на захист України. Воював на Донецькому напрямку. За позивний обрав собі «Метал».

« Зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим, сумлінним військовослужбовцем. Під час виконання службових обов’язків не виявляє байдужості. Має високий рівень мотивації. Поставлені завдання виконує в найкоротші строки та з великою відповідальністю. Має організаційні здібності, здатний виділити головне, не губиться перед труднощами. Добре володіє довіреним йому озброєнням і військовою технікою, має професійний і бойовий досвід і вміло використовує його під час навчання та виконання бойових завдань. У бойових діях проявляє себе як надійний, хоробрий військовослужбовець. Своєю чесною та порядною поведінкою є прикладом для наслідування», – ці слова зі службової характеристики є яскравим свідченням високого авторитету нашого земляка серед бойових побратимів і керівництва.

Про своє фронтове життя чоловік намагався нічого не розповідати рідним, не хотів турбувати… Кілька коротких фраз і яскраві «смайлики» – саме так найчастіше відбувалася розмова матері з сином про головне… «Не хвилюйся, у мене все добре!», «Мені всього вистачає!», – звично заспокоював від найрідніших людей. Мріяв повернутися додому -обійняти маму, сестру та племінника (які стали для нього другою родиною)…

«Віталій був відкритою, доброю і скромною людиною. Він не мріяв ні про великий бізнес, ні про розкішні будинки чи автомобілі. Найголовнішою радістю його життя була проста і чесна праця, турбота про дорогих людей і можливість бути з ними поряд», – розповідає мама Валентина Василівна.

На початку жовтня зв’язок обірвався. Через кілька днів родина отримала тривожну звістку… Стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону Волянський Віталій Леонідович зарахований до списків безвісти зниклих…

Понад дев’ять місяців тривог і надій минули, наче у страшному сні, але дива не сталося. Стало остаточно відомо, що наш земляк і Захисник загинув 6 жовтня 2025 року в районі м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області…

Сумські