«Якби ми не вийшли з вагонів...»: історія пасажирки потяга Суми – Київ після удару «Шахеда"

08 серпня 2026 р. 21:21

08 серпня 2026 р. 21:21

Вранці 8 серпня у Сумському районі ворожий дрон атакував пасажирський поїзд "Суми - Київ", у якому перебувало понад 250 пасажирів. Моніторингова група вчасно помітила загрозу. Поїзна та локомотивна бригади евакуювали пасажирів на безпечну відстань, тож обійшлося без постраждалих. Шкоди зазнав один вагон. Внаслідок удару сталося займання.

У районі атаки зберігалася загроза повторних ударів, було ще одне влучання. Людей вчасно перевели в укриття, де вони перебували до відбою загрози.

Фото: ДСНС Сумщини

Про подію розповідає пасажирка поїзда:

"Я живу в Білопіллі. До Сум приїжджала у своїх справах, залишилася переночувати у дітей, а вранці мала їхати поїздом Суми – Київ. Для багатьох цей потяг зараз став справжнім рятувальним містком між Сумами і прикордонням. Спочатку добираємося ним до Білопілля , а вже далі кожен шукає можливість доїхати туди, куди потрібно.

Я цим маршрутом їздила вже не раз. Фактично майже кожної суботи цього літа. Все вже знайоме: вокзал, посадка, дорога. Того ранку поїзд запізнився хвилин на двадцять. Нарешті оголосили посадку, ми виїхали. Уже заїхали на територію колишнього Білопільського району, не доїжджаючи станції Вири, потяг раптом зупинився. Постояв кілька хвилин. Ми вже подумали: мабуть, зараз поїдемо далі.

Потім він трохи рушив і знову різко зупинився. По гучномовцю пролунало: "Термінова евакуація! Усім залишити вагони!"...

Ті, хто часто їздить цим напрямком, знають: такі зупинки бувають. Багато хто вже настільки до них звик, що сприймає майже як звичайну процедуру. Люди неохоче виходили. Я теж вийшла разом зі знайомими білопільчанками. Стоїмо, говоримо між собою. Хтось навіть каже: "Та кожен день ця евакуація... Ми минулого разу взагалі не виходили. Просиділи у вагоні — і нічого".

Буквально через вісім-десять хвилин ми почули страшенний рев. Спочатку пролетів реактивний «Шахед». Ззаду за ним летіли FPV-дрони, які намагалися його збити. Потім ще один звук... І раптом усе сталося за секунди.

Ще один «Шахед» на величезній швидкості буквально врізався в локомотив. Такий рев, такий вибух... Це неможливо передати словами. Локомотив одразу спалахнув. Пішов густий дим. Усі почали бігти. Люди кричали. Діти плакали. Матері накривали собою малечу. Ми не знали, чи буде ще один удар, чи не повернеться дрон знову.

Провідники весь цей час були поруч із людьми. Постійно повторювали: "Відійдіть від поїзда! Відійдіть далі!" Поки нічого не сталося, не всі їх слухали. Але коли побачили удар по локомотиву, вже ніхто не сперечався. Усі побігли в посадку, якнайдалі від колії.

Поїзд був майже повний. Ми сиділи серед дерев і чекали. Просто чекали. Через деякий час побачили пожежний автомобіль. Почали гасити локомотив. Люди перегукувалися між собою: "Всі живі? Ніхто не постраждав?"

На щастя, саме в тому місці був мобільний зв'язок. Кожен одразу почав телефонувати рідним. Повідомляли лише одне: "Ми живі, але поїзд уже нікуди не поїде".

Стало зрозуміло, що локомотив пошкоджений і про поїздку до Києва найближчим часом можна забути. Ми через знайомих передали інформацію в Білопілля. Там зв'язок працює не завжди, тому люди хвилювалися. Потім за нами приїхала машина. Нас була невеличка компанія, багато хто давно один одного знає. Скільки змогли — сіли і поїхали назад у Білопілля. Для тих, хто повертався до Сум, організували маршрутку.

Так закінчилася моя поїздка. І після всього пережитого я зробила для себе два дуже важливі висновки.

Перший. Якщо оголошують евакуацію — це не формальність і не перестраховка. Це не жарти. Мені страшно навіть подумати, що було б, якби люди залишилися у вагонах, аудар прийшовся не по локомотиву, а по пасажирських вагонах. Тому, хоч би як хотілося залишитися на місці, хоч би як було незручно чи важко, потрібно виконувати команди залізничників і рятувальників.

Другий висновок — рідні завжди повинні знати, куди ви їдете. Якщо є можливість і є зв'язок, обов'язково повідомляйте, де ви знаходитеся і що з вами сталося. Бо найважливіше після будь-якої такої ситуації — щоб близькі почули від вас найголовніше: «Я живий. Я в безпеці».

"Дякую залізничникам за оперативні та злагоджені дії, екіпажам рятувальників і поліції, які долучилися до евакуації людей, а також громадам – за швидко наданий транспорт", - зазначає на своїх ресурсах голова ОВА.

Сумські