Вийшла випустити каченят: 3 серпня російська «Молнія» вбила 88-річну жительку Річок на її подвір’ї

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

10 серпня 2026 р. 19:18

10 серпня 2026 р. 19:18

Того ранку Віра Тимофіївна, як і багато років поспіль, поралася по господарству. Вийшла на подвір’я випустити каченят і налити їм води. За мить російський удар обірвав її життя — просто біля рідного дому, де вона прожила свій довгий вік, виростила дітей і щодня дбала про господарство.

3 серпня російська «Молнія» забрала життя 88-річної Віри Тимофіївни Забари з Річок.

Жінка народилася 12 листопада 1937 року в селі Річки. Усе життя тяжко працювала: трудилася на місцевій фермі, доглядала корів, працювала в полі. Односельці згадують Віру Тимофіївну як щиру, добру та працьовиту людину.

— Наша бабуся була передовою дояркою, також усе життя працювала на полі, була такою моторною, вправною, у неї все в руках «горіло»! — розповідає про свою бабусю внучка Наталія.

Віра Тимофіївна сама виховала чотирьох дітей — двох синів і двох донечок. На жаль, одному із синів не судилося прожити довге життя: він трагічно загинув, коли йому не було ще й тридцяти.

Та поруч із Вірою Тимофіївною завжди була велика родина. Її оточували любов’ю та увагою шестеро онуків і четверо правнуків. Про маму турбувалися й дві доньки, які також живуть у Річках.

— Мої мама й тато жили з бабусею в одному будинку, допомагали по господарству. До речі, за життя бабуся дуже любила тримати домашню птицю — курчаток, каченят — весь час була біля них, це було її справжнім захопленням.

Як згадує Наталія, того трагічного ранку її бабуся, як завжди, поралася біля птиці.

— На той час мама зайшла в будинок, тато в кухні годував кота. Бабуся вийшла випустити каченят і налити їм води… На момент удару «Молнії» бабуся стояла під виноградом, під опорами. На жаль, у неї був поганий слух, тож почути небезпеку, що наближалася, вона не змогла фізично. Удар прийшовся у спину. Бабуся померла на місці… Вибухом пошкодило будинок, вікна.

Віру Тимофіївну поховали в рідних Річках. Навіть попрощатися з нею так, як того хотіла б родина, завадила постійна небезпека. За словами внучки, церемонію поховання довелося провести дуже швидко через загрозу нових атак ворожих дронів.

— Вже під час поховання нам повідомили, що в повітрі наближалась якась ворожа техніка. Ми нікого не звали, щоб не було скупчення людей, просто рознесли односельцям «поминальне»…

Так війна забрала життя Віри Тимофіївни на подвір’ї її власного дому — серед звичних щоденних турбот, біля господарства, якому вона віддавала стільки сил і любові. У пам’яті рідних та односельців вона залишиться працьовитою і доброю людиною.