Герої серед нас. Жінка, яка тримає тил

04 вересня 2026 р. 19:36

04 вересня 2026 р. 19:36

Коли говорять про героїв війни, найчастіше уявляють військових на передовій. Та є й ті, хто щодня тримає інший фронт — волонтерський. Без вихідних, без відпусток, без права сказати: «Я втомилася». Саме до таких людей належить сумчанка Ксюша Пінчукова.

У мирному житті вона — інструктор-методист кінно-спортивної школи. Людина, яка вчить дітей любити тварин і природу, довіряти коням й бути відповідальними. Вдома на неї чекає велика родина з чотирилапих друзів — коти, собаки різних порід і коні. Турбота про тих, хто потребує допомоги, завжди була невід'ємною частиною її життя.

Та 24 лютого 2022 року все змінилося. Старший син Оксани добровольцем став на захист України. Вона ж обрала свій фронт — волонтерський. Перейнявши досвід волонтерів із Хмельницького, організувала в Сумах штаб допомоги, згуртувавши навколо себе небайдужих людей.

Мабуть, кожен пам'ятає перші дні повномасштабного вторгнення. Розгубленість, тривога, невідомість. Ніхто не знав, що буде завтра, куди звертатися, як допомогти. Але саме тоді народилася неймовірна єдність. Суми стали одним великим механізмом, де кожен робив усе, що було в його силах.

Саме в цей час з'явився благодійний фонд «Сумщина — незламний форпост», який об'єднав волонтерів, благодійників та друзів України не лише з різних куточків нашої держави, а й з-за кордону. Одні знаходили необхідне спорядження, інші збирали кошти, хтось сідав за кермо, а хтось цілодобово координував десятки процесів.

Однією з тих, хто став рушійною силою цієї роботи, була Оксана. У перші місяці війни до Сумщини вдалося доставити військове екіпірування, згодом - понад сорок автомобілів для наших захисників. Значну частину машин особисто супроводжувала саме вона. Але її робота не закінчувалася в момент передачі ключів. Автомобілі поверталися з передової пошкодженими, посіченими уламками, інколи майже знищеними. Волонтери ремонтували їх буквально за кілька днів, і вони знову вирушали туди, де кожна машина рятувала життя військових.

З роками волонтерська діяльність Оксани лише розширювалася. Разом із командою вона продовжує допомагати підрозділам Сил оборони, медичним закладам і стабілізаційним пунктам, забезпечуючи їх меблями, спецобладнанням та всім необхідним для роботи.

Постійною стала підтримка родин військовослужбовців та їхніх дітей, адже навіть найменша увага інколи має надзвичайно велику силу.

Окреме місце у її діяльності займає співпраця з іншими волонтерами Сумщини. Тут немає конкуренції чи поділу на «своїх» і «чужих». Є спільна справа — допомогти тим, хто сьогодні боронить Україну. Саме тому волонтерська спільнота області стала великою родиною, де кожен знає: поруч завжди підставлять плече.

Для Оксани волонтерство давно перестало бути просто справою. Це спосіб життя. Телефон, який не замовкає ні вдень, ні вночі. Черговий запит від військових. Пошук необхідного. Домовленості. Поїздки. Координація. І незмінне бажання зробити більше, ніж учора.

Вона не любить говорити про власні заслуги. Як і більшість волонтерів, вважає, що просто виконує свій обов'язок. Але саме завдяки таким людям українські військові знають: у них є надійний тил.

Герої не завжди носять військову форму. Іноді вони зустрічають новий день із телефоном у руках, списком потреб у кишені та єдиною думкою: кому ще сьогодні можна допомогти. Саме такі люди щодня наближають нашу Перемогу. І одна з них — Оксана.

Сумські