вологість:
тиск:
вітер:
Роменська громада провела в останню путь Андрія Кривогуза
12 вересня 2026 р. 15:58
12 вересня 2026 р. 15:58
Кривогуз Андрій Сергійович народився 13 грудня 1998 року в селі Пустовійтівка.
З 2005 по 2016 рік навчався у Пустовійтівській загальноосвітній школі. У 2016–2018 роках здобував професійну освіту в Роменському вищому професійному училищі, де отримав професію слюсаря-електрогазозварника.
Трудовий шлях розпочав у Києві та Харкові, де працював у будівельній сфері. Повернувшись до рідного краю, працював на різних підприємствах, зокрема у ПАТ «Роменський завод “Тракторозапчастина”», ТОВ «Роменський завод продтоварів» та ТОВ «ЮР Енерджі».
Андрій мав теплі стосунки з батьками та сестрою, завжди підтримував рідних і допомагав по господарству. Був працьовитим і господарським, не цурався жодної роботи: доглядав за городом, косив траву. Особливо любив автомобілі та техніку, добре розумівся на них і вмів ремонтувати.
У 2022 році Андрій Кривогуз, не вагаючись, добровільно став на захист Батьківщини. Після проходження військової підготовки у Житомирі та Великій Британії він у складі 132-го окремого розвідувального батальйону виконував бойові завдання на Бахмутському та Запорізькому напрямках, боронячи Україну від російського агресора.
Бойовий шлях Захисника був складним. У 2023 році під час служби Андрій неодноразово отримував тяжкі поранення та контузії. Після лікування щоразу повертався до строю та продовжував виконувати свій військовий обов’язок.
Саме під час служби чоловік зустрів свою кохану. Разом вони створили сім’ю. У них народилася донечка, яку Андрій любив понад усе. Найбільше він мріяв бачити, як вона росте, виховувати її та будувати для своєї родини майбутнє у мирній Україні.
У серпні 2025 року Воїн перейшов до 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади, де служив його батько. Батько підтримував сина, завжди залишався поруч як надійна опора.
Серед побратимів мав позивний «Стажор». Його знали як надійну, відповідальну та безвідмовну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Користувався повагою та авторитетом серед побратимів.
Наприкінці літа 2026 року проходив військове навчання у Полтаві. Після його завершення повернувся до служби. Як завжди, виходив на зв’язок із рідними, даючи їм знати, що з ним усе добре. Так було і цього разу. Та ніхто не знав, що цей зв’язок незабаром обірветься назавжди…
4 вересня 2026 року телефоніст-лінійний наглядач відділення зв’язку 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади, старший солдат Андрій Кривогуз загинув у бою за Україну під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку внаслідок скидання ворогом ударного безпілотного літального апарата.
Захиснику назавжди 27 років…
У скорботі залишилися батьки, дружина, маленька донечка та сестра.
Вічна пам’ять, шана і слава Герою — Андрію Сергійовичу Кривогузу!
Джерело: debaty.sumy.ua
Новини рубріки
Без пошти, мобільного зв’язку, і транспортного сполучення: як живе село Річки на Сумщині
12 вересня 2026 р. 15:27
На Сумщині вибухотехніки поліції знешкодили бойову частину російського реактивного безпілотника
12 вересня 2026 р. 14:46