Турбота, що долає відстані та війну: як у Миколаївській громаді підтримують людей поважного віку

01 жовтня 2026 р. 09:51

01 жовтня 2026 р. 09:51

Щороку 1 жовтня в Україні відзначають День людей похилого віку. Це не просто дата в календарі, а можливість скласти глибоку шану мудрості, досвіду та витримці нашого старшого покоління. Люди поважного віку — це ті, хто будував наш край, плекав його традиції, виховував дітей, а сьогодні разом із усіма долає труднощі воєнного часу. У Миколаївській селищній громаді Сумського району надійним плечем і головною опорою для тих, хто потребує турботи, є місцева комунальна установа «Центр з надання соціальних послуг».

Про те, як працює заклад у складних умовах прикордоння, з яких тихих щоденних подвигів складається робота соціального робітника та чому людське тепло неможливо виміряти жодною статистикою, розповідає директорка Центру Альона Чумак-Жунь.

За кожною цифрою — конкретна доля

Сьогодні на обліку в комунальній установі «Центр з надання соціальних послуг» Миколаївської селищної ради перебуває 306 осіб. Це люди з абсолютно різними життєвими обставинами: одинокі жителі, особи з інвалідністю, сім’ї з дітьми, а також люди, які опинилися у складних життєвих обставинах. Серед підопічних установи — 167 людей похилого віку та 12 внутрішньо переміщених осіб, які знайшли прихисток у громаді, рятуючись від війни.

- Для нас ці цифри — не просто статистика чи суха звітність. За кожною з них стоїть конкретна людина зі своєю історією, переживаннями, проблемами, страхами й потребами, — наголошує керівниця Центру. — Тому головне завдання нашого колективу — не просто формально надати соціальну послугу, а глибоко зрозуміти ситуацію, побачити людину та з’ясувати, яка саме допомога їй необхідна тут і зараз.

За її словами, найбільш затребуваними послугами серед літніх мешканців Миколаївської громади залишаються догляд вдома та натуральна допомога. Для самотньої людини похилого віку найпростіші щоденні справи можуть перетворитися на нездоланні перешкоди. Сходити до аптеки за ліками, купити хліба й продуктів, принести з криниці чи колонки питну воду, наносити дров, прибрати в хаті чи приготувати гарячу їжу — усе це повсякденна турбота соціальних робітників.

Втім, як зауважує очільниця установи, потреба у соціальній підтримці в громаді постійно зростає. На це впливає цілий комплекс факторів: природне старіння населення, виїзд молоді на навчання чи в безпечніші регіони, а також розділення родин через війну. Особливо це відчутно у сільській місцевості, де літні батьки часто залишаються самі у спорожнілих хатах. У таких випадках саме соцпрацівник стає тим єдиним містком, який з’єднує людину з навколишнім світом.

Робота під звуки сирен: виклики прикордоння

Прикордонний статус Сумщини вносить свої жорсткі корективи у роботу цивільних служб. Повномасштабна війна вимагає від працівників Центру не лише професійності, а й особливої витримки, гнучкості та постійної уваги до безпекових вимог.

- До повномасштабного вторгнення ми в першу чергу думали про якість та обсяг надання послуг. Сьогодні першочерговим стало питання безпеки. Ми щодня працюємо в умовах повітряних тривог, загрози обстрілів та постійної зміни безпекової ситуації. Найважче в цих обставинах людям похилого віку, які живуть самі та мають обмежену мобільність.

Сьогодні соціальний працівник — це вже не просто помічник по господарству. Це людина, яка може першою помітити погіршення стану підопічного, зреагувати на загрозу, повідомити відповідні служби й допомогти не залишитися наодинці з небезпекою.

У віддалених та потенційно небезпечних селах громади виїзди та відвідування ретельно плануються. Соціальні робітники тримають постійний телефонний зв’язок із підопічними, аби знати про їхній стан навіть тоді, коли прямий виїзд тимчасово ускладнений. Крім того, Центр активно співпрацює з селищною радою, благодійними фондами, громадськими та міжнародними організаціями. Завдяки цій партнерській підтримці люди похилого віку отримують продуктові та гігієнічні набори, побутові речі. Особливо вагомою є така допомога напередодні осінньо-зимового періоду, коли самотнім людям найважче самостійно підготувати оселю до холодів.

Людський фактор та професія серця

Наразі у штаті Центру працює 19 соціальних робітників віком від 30 років і старше. Навантаження на кожного з них велике, адже сільські маршрути вимагають чимало сил і часу. Але оцінювати цю працю лише за сухими графіками чи кількістю вимитих вікон або принесених сумок було б неправильно.

- Працю соціального робітника неможливо виміряти тільки цифрами, — переконана Альона Чумак-Жунь. — Спеціаліст повинен глибоко знати кожного свого підопічного, відчувати його настрій, вчасно побачити найменші зміни в здоров’ї, знати, коли треба терміново залучити медиків, родичів чи інші служби.

А головне — соціальний працівник повинен бути людяним. Без цього жодні професійні знання не працюватимуть. Потрібні терпіння, тактовність, доброзичливість і вміння вислухати. Літня людина може по кілька разів переповідати один і той самий спогад із молодості. Для нас це звичайна буденна розмова, а для неї — можливо, найважливіша подія за весь день.

Щодня стикаючись із чужим болем, хворобами та самотністю, працівники самі потребують емоційного захисту. Для запобігання професійному вигоранню у колективі Центру створюють атмосферу довіри та взаємопідтримки. Керівниця наголошує: кожен робітник повинен мати можливість відверто сказати «мені важко» і бути впевненим, що його почують і допоможуть.

Комплексна підтримка: не лише догляд, а й захист родини

Діяльність Центру не обмежується лише турботою про літніх людей. Важливим напрямом є робота з сім'ями та дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах. Фахівці із соціальної роботи прагнуть не просто фіксувати проблеми, а знаходити шляхи для їхнього вирішення.

Показовим є приклад соціального супроводу однієї з родин громади, де виховується 10-річна дитина з інвалідністю. Мати ростить дитину самостійно, разом із ними проживає батько дитини, який також має інвалідність. Під час первинного обстеження фахівці Центру переконалися, що дитина має безпечні умови проживання, харчування, опалення та догляд.

Однак було виявлено ризик — ознаки проблемного вживання алкоголю матір’ю, що могло неативно вплинути на виховання дитини. Замість осуду чи тиску фахівчиня Центру запропонувала родині конструктивний діалог: «Мене як фахівця турбує не сам факт вживання алкоголю, а те, що через це може бути порушений догляд за дитиною. Наше спільне завдання — забезпечити безпеку дитини та допомогти подолати цю ситуацію».

Матері допомогли звернутися до профільних медиків, надали психологічну підтримку та залучили до допомоги повнолітнього сина, який висловив готовність підтримувати матір у догляді за молодшою дитиною. Також було оформлено належні соціальні виплати та залучено благодійну допомогу.

- Соціальна робота — це не про осуд. Це про підтримку, відповідальність і можливість змінити ситуацію на краще, — підкреслює директорка Центру. — Наше завдання — не просто виявити проблему, а разом із родиною знайти ресурси для її подолання, зміцнити батьківський потенціал і забезпечити безпечне та стабільне життя для кожної дитини.

Пліч-о-пліч із тими, хто потребує допомоги

Говорячи про нагальні потреби закладу, Альона Чумак-Жунь зазначає, що найбільшою мрією є придбання спеціалізованого транспорту для перевезення осіб з інвалідністю та маломобільних жителів. У громаді з багатьма віддаленими селами таке авто дозволить діставатися до людей значно швидше. Також є потреба у спеціальному обладнанні для догляду та поповненні кадрів.

У планах Центру — розвиток послуг раннього виявлення проблем, розширення психологічної допомоги, поглиблення співпраці з міжнародними партнерами та подальше зміцнення соціальної сфери громади.

Наприкінці розмови очільниця Центру звернулася до всіх людей поважного віку Миколаївської громади:

- Хочу сказати найголовніше людям, які сьогодні отримують допомогу нашого Центру: ви не самі. Можливо, поруч немає дітей чи родичі виїхали далеко. Можливо, через війну життя змінилося так, що ви не знаєте, до кого звернутися. Але є люди, які готові прийти на допомогу.

Для мене Центр — це місце, куди людина може звернутися у найважчий момент. Ми не можемо вирішити абсолютно всі проблеми. Але ми можемо зробити найважливіше — не дозволити людині залишитися з ними наодинці. І саме в цьому полягає головна місія нашого Центру: бути поруч тоді, коли це найбільше потрібно.

Соціальна політика громади: турбота, що об'єднує

Ефективна соціальна робота на місцях можлива лише тоді, коли вона є пріоритетом для всієї громади та її керівництва. Як зазначає керівниця відділу соціальної, ветеранської політики та охорони здоров’я Миколаївської селищної ради Юлія Шостак, саме в складні часи найкраще проявляється справжня сила суспільства — у небайдужості, взаємодопомозі та готовності підтримати того, кому важче.

- Турбота про людей похилого віку, осіб з інвалідністю, ветеранів, сім’ї та громадян у складних обставинах — це спільна відповідальність усієї Миколаївської громади, — наголошує Юлія Шостак. — Іноді для самотньої людини надзвичайно багато означає звичайне просте запитання: "Як ви? Чи потрібна вам допомога?". За цим стоїть небайдужість, яка допомагає усім нам вистояти.

Наша мета — не просто виконувати соціальні програми, а зберегти людську гідність, створити умови, у яких кожна людина відчуватиме себе важливою і потрібною. Війна обов’язково закінчиться, але турбота одне про одного та людяність мають залишатися з нами завжди.

Свою беззастережну підтримку соціальній сфері підтверджує й очільник громади. Голова Миколаївської селищної ради Сергій Пасько підкреслює, що турбота про жителів поважного віку є одним із ключових обов'язків місцевої влади:

- Сьогодні, у часи великих випробувань, ми розуміємо: належний соціальний захист — це наш безумовний обов'язок перед тими, хто віддав роки життя розбудові нашої громади. Миколаївська селищна рада робить і робитиме все можливе, аби Центр з надання соціальних послуг мав необхідні ресурси для допомоги кожному, хто цього потребує. Підтримка літніх людей, ветеранів та маломобільних жителів у кожному, навіть найвіддаленішому селі громади — це питання нашої згуртованості та поваги до власних корінь. Дякую кожному соціальному робітникові за цю невтомну, тиху, але таку важливу працю.

Сумські