Шосткинщина провела в останню путь сержанта РЕБ Сергія Пісклова

01 жовтня 2026 р. 15:29

01 жовтня 2026 р. 15:29

1 жовтня Шосткинська громада провела в останню путь свого земляка, відданого Захисника України Сергія Івановича Пісклова. Доброволець із перших днів повномасштабного вторгнення та оператор РЕБ, він пройшов найгарячіші напрямки фронту — Бахмутський, Покровський, Харківський та Лиманський, однак 29 вересня 2026 року серце воїна зупинилося через тяжку хворобу, спричинену суворими умовами військової служби.

Сергій Іванович народився 2 травня 1969 року в місті Шостка. У родині він був старшим із двох дітей, мав сестру Ольгу. Закінчив загальноосвітню школу №3, після чого здобув професію електромонтера у професійно-технічному училищі №10.

Після строкової військової служби, яку проходив на Чернігівщині та в Угорщині, повернувся до мирного життя. Працював на різних підприємствах міста, був працьовитим, відповідальним, добрим і товариським чоловіком.

Найважливішим для Сергія Івановича завжди була його родина. Разом із коханою дружиною Оленою вони виховали сина Олексія та дочекалися онучки Анни (яку він обожнював).

Сергій Іванович любив прості, але справжні радощі життя — риболовлю, збирання грибів, садівництво… Любив працювати по господарству, усе робити власноруч. Він був людиною, яка вміла створювати навколо себе тепло і затишок.

Таким його пам’ятатимуть і побратими. Після повернення військовослужбовців із позицій Сергій Іванович завжди намагався їх зустріти по-доброму: готував щось смачне, гаряче, частував хлопців. Турбувався, щоб вони могли бодай ненадовго відчути домашній затишок. Для нього турбота про людей була природною — він підтримував не лише словами, а передусім своїми вчинками.

27 лютого 2022 року Сергій Іванович добровільно став на захист України. До січня 2025 року проходив службу у складі 153-ї бригади ТРО, після чого (за станом здоров’я) був переведений до військової частини А4942.

За роки служби йому довелося виконувати бойові завдання на Лиманському, Покровському, Харківському та Бахмутському напрямках. За відданість військовому обов’язку, мужність і участь у захисті України Сергій Іванович був відзначений нагородами, серед яких медаль «Незламним Героям російсько-української війни» та інші.

Війна надовго розлучала його з родиною, але навіть далеко від дому Сергій Іванович жив мрією про мирне майбутнє. Коли він перебував на службі, дружина придбала будинок. Сергій мріяв добудувати його власними руками, облаштувати родинне гніздечко та прожити там ще багато щасливих років разом зі своєю Оленою. На жаль, цій мрії не судилося здійснитися…

29 вересня 2026 року Сергій Іванович помер унаслідок тяжкого захворювання, яке було пов’язане зі складними умовами проходження військової служби.

У скорботі залишилися його кохана дружина Олена, син Олексій, онучка Анна, сестра Ольга, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Сергія Івановича.

Він залишив після себе найцінніше — любов своєї родини, вдячність побратимів, добрі справи та світлі спогади. Його людяність, щирість, працьовитість і готовність підтримати інших назавжди залишаться у пам’яті тих, хто мав честь знати його. Світла пам’ять про Сергія Івановича Пісклова назавжди житиме у серцях його рідних, друзів та побратимів.

Сумські