Інше поле – та сама боротьба: історія гвардійця 2 Шосткинського полку на псевдо Барс

07 жовтня 2026 р. 11:17

07 жовтня 2026 р. 11:17

Шляхи до війська у кожного різні: хтось із дитинства мріяв про військову професію, хтось залишив цивільну спеціальність, а когось служба знайшла після років улюбленої справи.

Так сталося і з гвардійцем 2 Шосткинського полку з позивним «Барс». Ще донедавна його головним полем була футбольна арена. Тепер – військова служба, де командна робота, витримка та вміння боротися до кінця залишаються не менш важливими.

До служби в Національній гвардії України гвардієць серйозно займався футболом. Грав у складі міської команди, а згодом пройшов відбір до київського футбольного клубу «Динамо». Паралельно з тренуваннями навчався у Харківському кадетському корпусі.

У 2016 році розпочав службу на посаді помічника гранатометника у 2 Шосткинському полку НГУ. Згодом опанував інший військовий фах, а у 2024 році став кулеметником.

Початок повномасштабного вторгнення застав Барса на службі. Спочатку він ніс службу на блокпості в Чернігові, а згодом брав участь в обороні Количівки. Саме там один момент міг змінити все.

«Я йшов на позицію, коли поряд пролетів трасер. Хотів зайняти своє місце, але щось мене зупинило. Ця секунда зволікання врятувала мені життя», – пригадує Барс.

Після цього випадку його погляд на багато речей змінився. Війна навчила більше цінувати те, що раніше могло здаватися звичним – життя, близьких людей та можливість бути поруч із ними.

«Захищати своїх рідних – це одна з головних причин, чому я тут. Треба чесно виконувати свою роботу, адже від цього залежать життя інших людей», – говорить військовий.

Сьогодні одним із його завдань є робота з виявлення та ураження ворожих повітряних цілей. Така робота вимагає максимальної зосередженості, швидкої реакції та точності.

«Коли працюєш по повітряних цілях, іноді виникає відчуття, ніби граєш у комп’ютерну гру. Але тут усе по-справжньому. Ти розумієш, що від твоїх дій залежать життя людей», – пояснює Барс.

Мотивацію залишатися у війську він порівнює з відчуттями, добре знайомими ще з футбольного поля. Колись доводилося виходити проти сильнішого суперника та боротися до останньої хвилини. Тепер цей принцип допомагає йому у військовій службі.

«Коли граєш проти сильнішого суперника, не хочеться йти з поля, поки не здобудеш перемогу. Тут так само. Ти розумієш, заради чого стоїш, і продовжуєш робити свою справу», – розповідає гвардієць.

Важливе місце у його службі займає команда. Це люди, з якими разом проходиш випробування, на яких можеш покластися у складний момент і бути впевненим, що тебе не залишать.

«Побратим – це вірний товариш, якому повністю довіряєш. Той, хто не залишить і на кого завжди можна розраховувати», – говорить Барс.

Для нього захист України – це не лише протистояння ворогу. Це щоденна відповідальність, вірність своєму підрозділу та людям, які перебувають поруч.

«Захищати Україну – означає залишатися в строю і чесно виконувати свої обов’язки. Робити те, що маєш робити, заради своєї країни та людей», – підсумовує гвардієць.

Від футбольного поля до військової служби Барс зберіг головне – звичку боротися до кінця, довіряти команді й не відступати перед сильним суперником. Тепер його команда – побратими, а спільна мета – захист України, наголошують у Військовій частині 3022 Національної гвардії України.

Сумські