Шосткинщина віддала останню шану захисникам Миколу Коржу та Андрію Чепику

09 жовтня 2026 р. 14:20

09 жовтня 2026 р. 14:20

Сьогодні Шосткинщина прощалася з двома земляками, захисниками України Миколою Коржем та Андрієм Чепиком.

Про це повідомляє міський голова Микола Нога.

Микола Корж народився 25 травня 1994 року в селі Клишки. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут формувався його характер — добрий, спокійний, товариський та щирий.

Микола зростав у родині разом із молодшим братом. Навчався у Воронізькій загальноосвітній школі №1, після здобуття неповної середньої освіти вступив до Шосткинського професійно-технічного училища №13.

З дитинства захоплювався боксом та риболовлею. З роками дитяче захоплення риболовлею переросло у справжню любов до цього заняття. Микола любив природу, відпочинок на свіжому повітрі, цінував тишу та спокій. Був доброзичливим, врівноваженим, товариським, легко знаходив спільну мову з людьми. Працював різноробочим.

У важкий і вирішальний для Батьківщини час наш земляк став на захист України, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. 17 листопада 2024 року Миколу Коржа було призвано на військову службу. Служив у званні солдата на посаді навідника 2-го аеромобільного відділення 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281. Серед побратимів мав позивний «Одін».

Микола мріяв про прості, але такі важливі речі — створити власну родину, побудувати будинок, жити поруч із близькими та зустрічати мирні дні у вільній Україні. Він хотів звичайного людського щастя. Та війна забрала в нього майбутнє і залишила його мрії нездійсненими.

5 березня 2025 року воїн Світла загинув внаслідок удару FPV-дрона противника.

Певний час чоловік вважався безвісти зниклим. Для його рідних розпочався найважчий період — чекання, надія і віра. Вони не втрачали сподівання, що Микола живий, що одного дня повернеться додому. Але дива не сталося… Остання телефонна розмова Миколи з рідними назавжди залишиться у їхній пам’яті. Він передавав усім своїм близьким вітання. Звичайні слова, сказані рідним голосом, сьогодні стали безцінним спогадом, який вони берегтимуть усе життя.

Андрій Чепик народився 25 травня 1972 року у місті Шостка. Навчався у загальноосвітній школі № 1.

Андрій Михайлович був людиною, яка цінувала прості життєві радощі. Любив риболовлю, захоплювався кулінарією, надавав перевагу спокійному відпочинку. У праці був відповідальним, не боявся труднощів і сумлінно виконував свої обов’язки. Працював на м’ясокомбінаті, а також на меблевій фабриці «Катунь» (де був відзначений почесною грамотою за відмінну роботу).

Найбільшою цінністю в його житті був син Дмитро. Андрій Михайлович був порядною та чесною людиною, завжди готовою прийти на допомогу.

29 грудня 2022 року він став на захист України. Служив на посаді старшого оператора, мав позивний «Чепа». У 2023 році отримав осколкове поранення, але продовжив виконувати свій військовий обов’язок. За мужність і службу був нагороджений відзнакою «Золотий хрест» та медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Попри випробування війни, Андрій Михайлович мріяв про мирне майбутнє: власний будинок у селі, спокійні дні та відпочинок на березі озера. Він хотів повернутися до звичайного життя, де немає вибухів і небезпеки, де можна просто бути поруч із рідними та радіти кожному дню.

Та ворог приніс біду ще в одну родину…

3 травня 2025 року поблизу населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області Андрій Чепик загинув під час виконання бойового завдання. Він віддав своє життя, захищаючи Україну, її свободу та майбутнє.

Сумські