Після поранення – до роботів: як гвардієць із Шосткинського полку знайшов нову роль у війську + Фото

12 жовтня 2026 р. 09:33

12 жовтня 2026 р. 09:33

Після мінно-вибухового поранення він пройшов лікування та реабілітацію, опанував роботу з безпілотниками, а тепер керує наземними роботизованими комплексами, які допомагають доставляти необхідне на позиції та евакуювати поранених.

Бен долучився до 2 Шосткинського полку Національної гвардії України у 2014 році, коли росія розпочала збройну агресію проти України. Службу розпочав стрільцем, згодом став кулеметником. А після поранення та тривалого відновлення знайшов себе в новому напрямку — роботизованих системах, які допомагають виконувати бойові завдання, не наражаючи військових на зайву небезпеку.

Свої перші серйозні випробування під час повномасштабної війни Бен пройшов на трасі Київ — Чернігів. Тоді його підрозділ опинився перед значно переважаючими силами противника.

«На нас вийшла батальйонно-тактична група з танками, градами, великою кількістю особового складу. Ми були у кількості двадцять однієї людини та тримали оборону», — згадує гвардієць.

Під час виконання бойового завдання військовослужбовець отримав мінно-вибухове поранення. На нього чекали лікування та тривала реабілітація. Однак навіть у цей період Бен не відійшов від служби — певний час працював кухарем.

Після відновлення він прагнув повернутися до бойової роботи й хотів вирушити на Курський напрямок. Проте через наслідки поранення командування не погодило його відправлення. Тож гвардієць вирішив спробувати себе в іншій сфері та перевівся до спецпідрозділу.

Так розпочався новий етап його служби — робота з безпілотними системами. Протягом року Бен був оператором Mavic, набирався досвіду та опановував сучасні технології. Згодом зацікавився наземними роботизованими комплексами (НРК) і вирішив спробувати себе в цьому напрямку.

«Сподобалося — залишився», — розповідає військовослужбовець.

Після місяця інтенсивної підготовки він став старшим оператором БпСП НРК. Тепер його основні завдання пов’язані з логістичним забезпеченням і евакуацією поранених.

Робота оператора може відбуватися як за монітором, так і безпосередньо за пультом керування поруч із роботизованим комплексом. Усе залежить від конкретного завдання та маршруту.

Головна перевага такої техніки — можливість виконувати необхідну роботу дистанційно, зменшуючи ризики для військовослужбовців.

«Вони зберігають життя та полегшують роботу особового складу», — пояснює Бен.

Однак за керуванням роботизованою системою стоїть не лише вміння працювати з технікою. Оператор має перевіряти справність комплексу, знати особливості маршруту та бути готовим до непередбачуваних ситуацій. Важливу роль відіграє й злагоджена робота всього підрозділу.

«Успіх завдання залежить не лише від оператора. Важливу роль відіграє взаємодія всіх військовослужбовців, які залучені до роботи. Без взаємодії буде неможливо виконати місію», — наголошує гвардієць.

За його словами, самого вміння керувати НРК недостатньо. Під час виконання завдань виникають ситуації, до яких неможливо підготуватися заздалегідь, тому операторові важливо вміти швидко знаходити рішення.

Досвід, здобутий на різних етапах служби, допомагає Бену й тепер. Навички стрільця та кулеметника, робота з повітряними безпілотниками, а згодом і з наземними роботизованими системами стали частинами одного професійного шляху.

Гвардієць переконаний, що роль НРК у військовій логістиці надалі лише зростатиме, адже ці системи вже довели свою ефективність.

Тим, хто тільки опановує нову спеціальність, він радить не нехтувати досвідом колег, які вже працювали з роботизованими комплексами.

«Слухати колег, які вже працювали, і набиратися у них досвіду», — радить оператор.

За роки служби Бену довелося пережити поранення, пройти реабілітацію, змінити кілька спеціальностей і пристосуватися до нових викликів. Проте він продовжує шукати можливості бути корисним своєму підрозділу.

А перемогу для себе гвардієць бачить цілком конкретно — як можливість жити у безпеці, повернутися до українських кордонів і забрати з поля бою полеглих побратимів.

«Перемога — це коли нас перестануть вбивати, коли ми вийдемо на свої кордони, заберемо своїх полеглих побратимів. Перемога має бути перемогою», — говорить Бен.

Його історія — про військового, який після поранення не відмовився від служби, а знайшов новий шлях у ній. Сьогодні Бен застосовує свій досвід і опановує сучасні технології, що допомагають виконувати завдання та, найголовніше, берегти життя українських захисників.

Сумські