На війні загинув Анатолій Ковтун з Сумщини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На війні загинув Анатолій Ковтун з Сумщини

14 жовтня 2026 р. 11:44

14 жовтня 2026 р. 11:44

28 вересня 2026 року загинув військовослужбовець ЗСУ Анатолій Миколайович Ковтун з Шостки.

Народився 4 червня 1968 року у селі Глушки Білоцерківського району Київської області. Був найстаршим сином у родині, зростав разом із молодшою сестрою та братом. У 1974 році родина переїхала до села Миронівка Шосткинського району, де Анатолій закінчив школу.

З дитинства захоплювався транспортом, тому після школи здобув професію автослюсаря у професійно-технічному училищі №19 міста Шостки. Строкову військову службу проходив у військовій частині 55582 військ ППО в Азербайджані. Більшу частину свого життя працював у будівельній сфері.

У 1989 році Анатолій зустрів свою майбутню дружину Валентину. Через рік вони одружилися, створили сім’ю, а згодом у них народилася донька Юлія. У 2014 році Анатолій став дідусем двох онучок — Марії та Анастасії, яких дуже любив і якими безмежно пишався.

Він був активною, товариською та доброю людиною. Завжди залишався веселим, відкритим до людей і ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Цінував чесність, довіру та відповідальність, за що його поважали рідні, друзі й усі, хто його знав. Особливе місце в його житті займала риболовля — улюблене заняття, яке дарувало спокій і радість.

У 2023 році Анатолій Миколайович був призваний на військову службу до Державної прикордонної служби України. Служив на Сумщині, у Шосткинському районі, на посаді водія. Мав військове звання сержанта та позивний «Дєд». Був учасником бойових дій.

Чоловік понад усе хотів повернутися додому, побачити, як ростуть його онучки, і жити разом із родиною під мирним небом…

Вічна пам’ять та слава Герою!