Гнучкі орнаменти соснового коріння

21 жовтня 2026 р. 11:26

21 жовтня 2026 р. 11:26

Тримаючи в руках ці легкі, естетично вишукані миски, кошики, таці, підставки під гарячі страви, сільниці, хлібниці, цукерниці тощо, відразу важко сказати, з чого саме вони виготовлені. Можна лише передбачати і здогадуватися, що матеріал і справді особливий – світлий, гнучкий, пружкий, рідкісний… І це справді так: усі вироби виготовлені із …соснового коріння, що не втрачає своїх екологічно чистих властивостей упродовж не тільки років, а й навіть десятиліть і століть. Цьому є конкретні історичні підтвердження.

До прикладу, в одному із музеїв Києва зберігається миска із соснового коріння, якій понад 300 (!) років. Вона чудово зберегла не тільки форму, а й колір, принадність, тобто, нею і сьогодні можна користуватися в побуті.

Знайомтеся: Галина Кулик

Раніше про цей факт, як і про чимало інших подібних, автор цих нотаток і сам не знав, але, поспілкувавшись із директором Березівської публічної бібліотеки Галиною Кулик із Глухівщини, з якою люб’язно познайомила молода та енергійна завідувачка Землянківським сільським клубом Ганна Лаптун, отримав стільки цікавої та корисної інформації, що впору поділитися нею із читачами. Адже майстриня досконало володіє низкою технік декоративно-ужиткового мистецтва, завдяки чому не тільки виготовляє по-своєму унікальні вироби, а й щедро передає свій практичний досвід юним мешканцям громади.

Галина Миколаївна Кулик народилася і виросла в селі Слоут нині Шосткинського району, що майже на самісінькому прикордонні. Змалечку тяжіла до рукоділля, народних промислів. Ще зі школи любила плести спицями, гачком, макраме. Перші кроки в цій справі допомогла зробити їй мама.

Малою і юною Галя сама носила власні плетені речі, а також чимало їх дарувала рідним. Вочевидь, саме з маленства витоки її любові до творчості, яка з роками переросла у справжнє захоплення, ставши не просто хобі, а справою всього життя. Навчаючись у Глухівському державному педагогічному університеті ім. О. Довженка, познайомилася із талановитим викладачем-наставником відомим майстром народної творчості Ігорем Білевичем, який, на превеликий жаль, загинув 4 роки тому на війні. Саме він викладав предмет «художня обробка матеріалів» і підказав студентці Галині спробувати себе, до прикладу, в лозоплетінні.

Однак, як пригадує жінка сьогодні, лоза виявилася «вередливою» і не зовсім охоче давалася до рук. Хоча, звісно, вироби з лози надзвичайно красиві, зручні. А ось соснове коріння не тільки залюбки прийняло у свої чарівні обійми, а й сповна розкрилося перед майстринею. Власне, матеріал запропонував себе, а талановита майстриня прийняла його. Хоча турбот-клопотів із ним вистачає.

За її словами, спочатку потрібно піти в ліс, накопати коріння. Годиться те, що на глибині до 12 сантиметрів і завтовшки як олівець. Можна брати й товстіше, але його доводиться розпускати на кілька частин. Сосна повинна бути віком років 10-12, бо в неї коріння молоде й еластичне.

Старається копати там, де є пеньки, щоб не нашкодити дереву. Багато матеріалу можна знайти після буревію, коли вітер валить сосни з корінням. Бере довгі частини, до двох метрів завдовжки. Вже потім їх формує по 70 сантиметрів – до метра. Поки коріння не висохло, вдома одразу ж очищує його ножом та зав’язує в такі собі бублички. Залишає днів на три на столі, щоб просохли. Затим складає в мішечки для зберігання.

Перед початком роботи майстриня на 10-15 хвилин замочує підготовлене коріння в теплій воді. А коли воно стає еластичним, починає «чаклувати».

За словами Галини, особливих секретів кореневого плетіння немає. Головне — бажання та наполегливість, адже на виготовлення одного виробу йде багато часу:

"На один потрібні три-чотири дні, буває тиждень. А першій свій виріб — хлібницю, у мене він найбільший, я плела, напевно, місяців зо два".

Що стосується самого процесу, то про нього майстриня розповідає так:

«Найперше плететься денце. Дизайн виробу та його ідею підказує сама сосна: як ляже коріння, як воно вигинається. Я дуже люблю й сама користуюся багатьма своїми виробами. Їх не потрібно фарбувати, лакувати. Так, за ними краще доглядати. Вони добре миються та чистяться. На відміну від лози та дерева, довше служать. Насичений природний колір та аромат сосни – неповторні. До прикладу, хлібниця дозволяє продуктам із борошна довше бути свіжими та не мати плісняви».

Як пригадує Галина, вперше вона почала працювати із сосновим корінням років 8-9 тому. Звідтоді назбиралося чимало виробів, які вона і не продає, і не намагається роздати – зберігає у місцевій бібліотеці, за потреби і на замовлення залюбки подає на різноманітні виставки, огляди, фестивалі.

Разом із тим, при Слоутській бібліотеці організувала і веде заняття в арт-студії декоративно-прикладного мистецтва «Осоння», яку відвідують до десятка місцевих дітей. Майстриня вже навіть має власних учнів – продовжувачів її справи. Зокрема, 11-річна Анастасія Костюченко, яка подає неабиякі надії.

А сама Галина зараз опановує новий для себе напрямок – виготовлення прикрас малої форми – сережок, кулонів, які із такого матеріалу сприймаються по-особливому. До того ж це стане неабияким культурно-мистецьким ексклюзивом, адже на сучасному ринку подібних прикрас поки що немає. До слова, як і майстрів, що працюють із коренем сосни, одиниці в Україні.

Про майстриню знають у світі

До написаного варто додати, що Галина Кулик – учасниця багатьох конкурсів, оглядів, виставок, фестивалів. З-поміж них – Всеукраїнського конкурсу декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва “Казкове Різдво” (Луцьк, 2021); Всеукраїнського дистанційного конкурсу “Мрій, твори, не зупиняйся” (Тернопіль); виставки “Кращий виріб року” (Суми). А на початку цього року вона звітувала своїми роботами перед земляками «Від кореня до витвору» у приміщенні Слоутської сільської бібліотеки, де, до речі, і зараз зберігаються її роботи.

Особлива гордість – дворазова участь у міжнародному фестивалі, що відбувся в польському місті Новий Томишль і зібрав майстрів, поціновувачів народного мистецтва та оберігачів давніх традицій із різних куточків світу.

Галина Кулик разом із командою майстрів з України гідно представила вітчизняну школу народних промислів на міжнародній арені. За підсумками конкурсної програми українська делегація виборола почесну відзнаку «Виняткова робота» за високу майстерність, самобутній стиль та збереження аутентичних технік.

Участь у заходах такого рівня є важливою культурною місією, яка дає змогу популяризувати українську спадщину у світі, знайомити іноземну спільноту з багатовіковими традиціями та демонструвати незламність вітчизняної культури.

Природно, що в Березівській громаді неабияк пишаються творчими здобутками своєї талановитої землячки, її вагомим внеском у популяризацію народного мистецтва Сумщини за кордоном. Як наголошують там, участь у таких міжнародних заходах – це чудова можливість розповідати світові про Україну, її талановитих людей, багатовікові традиції, незламну культуру.

Іншими словами, світе, знай наших!

Сумські